Розділ 5

Наступного дня Ніна на роботу не пішла. Пану Всеволоду сказала, що схопила кишкову інфекцію, і то могло б бути правдою, бо що б не говорили про магічну дію східних спецій, її шлунок не був до них готовий. Та якби віртуозно Ніна не брехала, справа була зовсім не в цьому. Приймаючи ранковий душ дівчина виявила, що вода на неї л’ється не тільки з крану, а й зі стелі. Спочатку Ніна подумала, що здалося, бо хто не уявляв себе зіркою світового масштабу, наспівуючи улюблені хіти та розмахуючи лійкою для душа в різні боки. Буває так захопишся купатися у променях слави, що потім витираєш калюжі не лише з підлоги. Саме так і подумала дівчина, та тішити себе марними надіями не вдалося. ЇЇ затопили. Піднявши голову вона спостерігала за тим, як повільно розростається мокра пляма, і під нею тріщить шпаклівка. Тільки цього їй бракувало.

Ніна заїхала у квартиру півроку тому. І не беручи до уваги всі плюси: помірна плата за оренду, зручний район, до роботи можна в гарну погоду ходити пішки. До квартири додавався і величезний мінус — надокучлива власниця. Жіночка років п’ятидесяти мала багато вільного часу, а головне — велике бажання навчити Ніну правильно хазяйнувати.

Вперше вона зустріла Валентину Орестівну йдучи з роботи. Та хвацько намагалася відчинити двері, тимчасово Ніниної квартири, не чекаючи ні запрошення, ні дозволу. І варто було б Ніні прийти на п’ять хвилин пізніше Валентина Орестівна без найменших докорів сумління вітала б її на кухні розпиваючи чай з улюбленої чашки Ніни. Жінка абсолютно не відчувала провини, так само як і орендаторка, коли замінила замки, щоб бути впевненою, що непрохані гості її вдома не чекатимуть. І якщо б цей жест мав би підказати Валентині Орестівні, що її тут не чекають, схожа вона сприйняла подібну відмову, як персональну образу. І що за нагоди напрошувалася до Ніни з перевірками. То показники газу, то лічильникам води потрібна звірка. За ці півроку Ніна переконалася в тому, що мати своє житло — це дійсно розкіш, і справа не в тому, скільки грошей доведеться витратити на його покупку. Тиша та спокій в сучасних реаліях — те, за що доводиться платити, або грошима, або своїми нервами. На щастя, за півтора місяці Валентина Орестівна непрохані рейди припинила. Чи то знайшла заняття цікавіше, чи зрозуміла просту істину “до чужого дому зі своїми порадами ходити не треба”. Тож, Ніна боялася, що така неприємність, як затоплена квартира, накличе на неї більш серйозну біду. Тому вирішувати її потрібно негайно. Що Ніна і зробила, вибігши на шостий поверх в чому мати народила, добре хоч встигнувши прикрити всі свої принади махровим халатом. Стукала, дзвонила, та сусідів, схоже, вдома не було. 

Проблема орендованого житла зовсім не в тому, що доводиться їздити, мов кочівник з місця на місце намагаючись помістити свої пожитки в дві дорожні сумки. Ніна вважала це навіть плюсом, адже постійно доводиться робити таке собі розвантаження від мотлоху. Викинути зі свого життя весь непотріб можна сміливо називати девізом Ніниного життя. Проблема полягала в іншому. За ці півроку дівчина так і не встигла познайомитися з сусідами. А гірше за все те, що і вони теж не встигли познайомитись з нею. Тож, починаючи стукати у двері і намагаючись знайти контакти сусідів зверху Ніні по десятому колу доводилося пояснювати хто вона така. Сусіди безпорадно розводили руками, мовляв там теж квартирант живе. А хто такий, ніхто не знає. Сусідка по сходовому майданчику порадила доєднатися Ніні до чату під’їзду. Яка ймовірність того, що той горе квартирант там є? Якщо сама Ніна дізналася, про існування такого чату хвилину назад. Та доводиться хапатися навіть за соломинку, коли донеш майже у буквальному сенсі цього слова.

Терміново! Сусіди з квартири 23. Ви затоплюєте стояк!!!! 

Додала побільше знаків оклику, щоб підкреслити важливість свого повідомлення і звісно ж виділила жирним. Хутко зреагувала лише сусідка знизу, якої вдома не було. Воно і не дивно хвилюється чи не затоплює вже і її. Відписала їй попутно шукаючи номер ЖЕКу чи сантехніка, а краще щоб два в одному.

Перекрийте воду!!!

Написувала все та сама сусідка. Таке наче всі знають де її перекривати. У Ніни і ключів від підвалу немає. Таки доведеться телефонувати Валентині Орестівні. Ніна схрестила пальці, щоб та не взяла слухавку. Тим часом вилила воду з тазика, підмостила ганчірок і оцінила масштаби трагедії. Валентина Орестівна не відповіла. Чи не вперше, коли вона дійсно була потрібна.

Потрібен план Б.

План Б жила на першому поверсі. Мешканці першого поверху завжди вкурсі всього, це батьківська наука. По-перше, бо під їх вікнами все добре чути, по-друге, на першому поверсі постійно якісь проблеми. То каналізація у підвалі заб’ється, то труби система опалення закоркована. Сусіди з першого поверху можуть вирішити все, або хоча проблеми з трубами так точно. Чуйка Ніну не підвела. Світлана Аркадіївна хутко зателефонувала Васі. Сантехнік Вася прибіг чи не відразу і не розбираючись лишив води не тільки весь стояк, а весь під’їзд. Добре, що до решти будинку дістатися не встиг, а треба було хутко бігти на інший виклик.

— Чекайте до вечора, — крикнув на останок.

Залишалося гадати до якого саме вечора чекати Васю і чи дочекаєтеся ви його взагалі.

За біганиною у різні боки день спливав непомітно. Але помітно швидко розросталася пляма на стелі, а вода цюркотіла вже добрячим завзяттям, тож і тазик доводилося міняти частіше. До вечора Ніна була геть зморена. Але вода перестала капати, сказав би хтось, що саме це Ніна вважатиме не аби яким досягненням у свої двадцять п’ять років.