Глава друга: Передача власностi

 Через пів години, після завершення виступу деректора по скайпу, брюнетка Алла з пляшкою вина в пакеті, ковзаючи на снігу, летіла в сусідню багатоповерхівку. Тут їй прийшов виклик  від абонента "Катя". З екрана на неї дивилася дещо повнувата білявка. Здавалося навіть фото на екрані дивиться на неї з докором. Провiвши пальцем по монітору, Алла прийняла виклик : 
- Не біжи так. Слизько. - почулося зі слухавки - Я нікуди не поспішаю, і чекаю на тебе. 
- А звідки...- почала було дівчина, але тут же скептично посміхнулася - Бабусин дар . 
- Уяви собі, Фома не вiруюча. Тож не лети так. Шкода буде, якщо шубку норкову в снігу вимажеш. 
 - Ой, ти як завжди - сказала на це брюнетка, кидаючи телефон в сумочку. 
 Зменшив темп, Алла  справді ледь не послизнулася на сходинках. Лети вона на попередній швидкостi, точно б влетіла б новенькою шубкою в замет. 
- Збіг - сама собі сказала брюнетка - Теж мені Нострадамус - передбачити що на снігу людина посковзнеться. 
 Відчинивши двері, вона зайшла у світлий, чистий коридор. Пройшовши по сходинках, і підійшовши до ліфта, вона побачила до болю знайому вивіску 
" Шановні жителі багатоповерхівки, ліфт тимчасово не працює. Приносимо свої вибачення за тимчасові незручності" . 
 В низу таблички, i на самому ліфті, красувалися відгуки жильців. Власники квартир, в недавно зданій в експлуатацію багатоповерхівці, не скупилися на висловлювання. Піднімаючись, Алла на кожному поверсі бачила, де люди бачили своє ОСББ. 
 Захекавшись, жінка підійшла до потрібної квартири. Зателефонувала в дзвінок. Двері відчинила білявка, одного віку з жінкою, дещо повнувата, в домашніх джинсах і футболці. 
- Заходь, подруго - останнє слово, було сказано не дружню. 
- Слухай Кать, в тебе хоча б інколи ліфт працює?  Ну хоча б для різноманітності. 
- Зате підчас карантину, мені собаку не довелося заводити. З одинадцятого на перший, а потім назад, та з сумками. - приймаючи шубку гості, віджартувалася господиня,  намагаючись зняти напругу. Не допомогло. 
 Пройшли в кімнату. Звичайна кімната, стіл, диванчик, шафа під стіною. 
-  От і не скажеш, що тут живе потомственна відьма? 
- Ти далеко не оригінальна. Присядьмо. - господиня показала на диван, біля столу, де вже стояли келихи і деякі солодощі. 
 Без зайвих слів Алла сіла. З пакета дістала пляшку. Катя дала їй штопор. Відкрив пляшку, вона налила в келих. Випили по першому бокалу. Але очікуваного розслаблення, і сміливості для початку не простої розмови це не дало. В абсолютній тиші випили по другому. Напруга не спадала. Гостя налила ще вина, на що отримала в'їдливий коментар : 
- Ти сюди накидатися прийшла? Хоча б зефіркою заїж. 
 Взяли по половинці зефіру в шоколадній глазурі, який швидко розтанув в роті. 
- Солодкий удар по фігурі. - сказала на це гостя. 
 Господиня посміхнулася, і сказала на це: 
- Тобто глушити - білявка взяла пляшку, і прочитала на етикетці - червоне ігристе, моє улюблене, без закуски - це новомодна дієта. 
- Та годі тобі. 
- Так народжуй швидше! Чи ти думаєш, мені з тобою, приємно розмовляти! 
- Все не просто пояснити...
- А ти давай складно - перебила білявка - От давай.  Як ні як золота медаль в школі, червоний диплом економічного, правда не таланить мені по житті...
- Будь ласка, не починай. 
- За спеціальністю прилаштуватися не вдалося - наче не почувши, продовжила Катя - довелося бабусин дар зі скрині діставати. Так ще і подруга, краща подруга, нареченого відбила. 
 Алла втупилася в підлогу. 
- Так що давай по складному, колишня подруга минулого дитинства, і юності. 
- Словом Катя, хочу пiти від Тараса, i хочу аби ви знову були разом. 
- Дуже тобі дякую - господиня дому вклонилася прямо до підлоги - Награлася, тепер прилаштовуєш в добрі руки. 
- Ну Катя...
- Що "Катя"? Заради кого  хоча б кидаєш? 
- Віктор Переможцев. 
 Колишня подруга, прямо розплилася в посмішці: 
- А ти метка дівка, не пропадеш. В ліжко до вашого шефа стрибнула. Не промах, нічого не скажеш -  господиня осушила келих. 
- Ти ж його кохаєш, я ж знаю...
- Це мої з ним справи, сторонніх вони не стосуються - доволі різко перебила Катя - Ти по суті давай. 
- Він мене...
- Хто вiн ? 
- Переможцев...
- Не Вітонька , не Віктор, а Перможцев. Високі стосунки. - побачивши як Алла почервонiла як помідор , вона додала - Щоб тобі так соромно було, коли ти чужого нареченого в ліжко тягнула, та з під вінця уводила. Давай по суті. 
- Словом він мене, разом з кращими менеджерами, в тому числі і Тарасом, запросив з парами на День Святого Валентина, в будиночок в Карпатах. Він натякнув, що хоче зробити там мені пропозицію, ну я його в усілякому випадку так зрозуміла, на плювавши на корпоративну етику. 
- Зараз не зрозуміла? 
- В нас в компаній заборонені службові романи. 
- Та прямо? 
- У всілякому випадку відкрито...
- Як зручно. Жити можна з одним, крутити з другим. Просто цікаво - як ти їм в очі на роботі дивилася?  
- Нас на дистанційку, ще у двадцятому перевели. 
- Ой, пощади ...- давлячись від сміху сказала Катя, i аби заспокоїтися зробила ковток вина. - От що , що , а прилаштуватися ти умієш. Давай далі.
- Я вирішила погодитися...
- Як несподівано...- тут господиня осіклася - Стоп! Прямо при всіх. Ну ти садистка. 
- Та дай договорити!!!- вже на істеричний крик, зірвалася Алла. 
- Прошу. 
- Словом так -  я, при всіх прийму пропозицію шефа. Тарасові буде дуже боляче...
- Ще б пак...
- Та не перебивай ти мене!!! Мені і так не просто. 
 Погляд співбесідниці був повний скептицизму, але вона промовчала. 
- Ти ж, в цей момент, будеш поряд. Підтримаєш його, утішиш. I  у вас все може знову налагодитися. Та не дивись на мене так!!!- зірвалася гостя. 
- Як ? 
- Як на стерву останню!!!
- Чисто з цікавості - ти себе зараз за кого маєш? 
 Алла не витримала погляд колишньої кращої подруги, і втупилася в підлогу. Повисла пауза. Коли вона затягнулася, і Алла вже встала аби піти, Катя схопила її  за руку. 
- Як я там опинюся?