- Панове - на екрані монітору було лице чоловіка років сорока. Орлиний ніс, проникливі карі очі, сиве волосся яскраво контрастувало з чорним смокінгом - пандемія корони сильно підкосила наші справи. Ми втратили більшу частину клієнтів, під час локдауну весь оборот завмер, вас, мої колеги, довелося перевести на дистанційну зайнятість. Але минув другий рік, і я з гордістю повідомляю що ми вийшли на до пандемічного рівня продажів. Не чую радості підлеглих !- жартома гримнув керівник, ледь стримуючи посмішку.
- Ура ! Ура! - почулося з моніторiв.
Вугільно чорна брюнетка, сидівша біля монітора свого ноутбука, також підтримала потяг колег.
- Досить. - це не подіяло. Хвалебні вигуки продовжувалися. Лице чоловіка в одну мить змінилося, з розслаблено - дружнього, воно стало жорстким і вольовим. - Досить, я сказав!
Настала тиша.
- Так от - дружній тон керівника повернувся - У зв'язку з чим, всім працівникам на картку будуть перераховані преміальні, в розмірі місячного окладу.
Тут ноутбук жінки завібрував, повідомляючи про нове повідомлення на електронній почті.
- Для кращих менеджерів - продовжував шеф - продажі яких були найбільшими в наш, не простий, час чекає особлива винагорода. Відкрийте нове повідомлення.
Жінка так і зробила. Перше що було, це ряд світлин будиночка біля озера. Двоповерховий, дерев'яний, в оточенні дерев і гір. Фото великої зали, з дерев'яним столом і стільцями біля каміна. Зображення затишних кімнат, і виду довкола з балконів на другому поверсі.
До фотографій прикладався текстовий файл:
" Люба моя Алла, на передодні такого важливого дня я вирішив що вже годі. Годі нам, як якимось шмаркачам ховатися. Пора уже заявити про наші з тобою почуття. Я тобі обіцяю, цей день всіх закоханих стане для тебе не забутнім.
Твій Віктор Переможець.=)"
#9249 в Любовні романи
#2212 в Короткий любовний роман
#1463 в Містика/Жахи
Відредаговано: 14.02.2022