Шторм і солодкі голоси

Світ ділиться на два класи – одні вірять у неймовірне, інші роблять неможливе

© Оскар Уайльд

Сильний вітер викликав дрейф коробля, було зрозуміло, що “Чорна зірка” накреняється і скоро її швидкість почне змінюватись. А поки судно ще не сповільнюється, то у піратів є шанс подолати цю бурю.

Боцман вже добіг до капітана, попередньо віддавши накази декільком матросам.

Азалія чекає, тримаючись за борт і витираючи лице від проливного дощу.

- Хвилі все більше розхитують нас. Заливається і забризкується палуба та місток. Динамічне навантаження на корпус, капітан. Наша швидкість знижується, керованість погіршується з кожним метром, до того ж падає температура. 

- Ще зледеніння нам не вистачало! - чортихається капітан.

Незалежно від тривалості, району плавання та очікуваної погоди судно завжди має бути готове до зустрічі та подолання шторму.  

- Взагалі… якби я не бачив цей шторм на власні очі, то сказав би, що корабель готовий до зустрічі з ним. Бо такої негоди точно наша вдача ще не бачила, - судно знову качнуло, але боцман і капітан обмоталися мотузками, тому втримались.

- Можна прогнозувати погоду, знати звичні умови для району плавання, але все ж природні лиха нам не підвладні, - Азалія сплюнула за борт. - Ви точно все перевірили на початку плавання. Вперше з голови вилетіло це проконтролювати.

Піратка кляла себе за необачність.

З цим проклятим русалом забула зовсім про свої обов'язки. Запудрив мізки, скотина.

- Ми ретельно перевірили справність рульового пристрою, всі системи судна, надійність кріплення рятувальних шлюпок, якір, вантажні стріли.  

- Вантаж?

- Все перевірили і закріпили. Екіпаж уже отримав інформацію про настання шторму. Одне не зрозуміло, - Горець(боцман) почухав бороду задумливо. - Корабельний компас не може брехати, але Індієць(лоцман) по його показниках стверджує, що нас перекинуло північно-західні широти. А це означає, що ми перетнули океан за добу. Божевілля. Але цей баран стоїть на своєму!

- Він правий, - покричала у відповідь Азалія, перекрикуючи грім. - ми в Бермудах!

- Це ж по другий бік океану!

- Саме так. Готуйся, бо шторм це менше, що нас чекає. Де всі матроси?

- Двоє перевіряють водовідливні засоби та льяльні сітки. Благо заздалегідь ми задраїли горловини, люки та двері, що виходять на відкриту палубу. 

- Люки закрили? Щоб ще води ніде не набралось, - запитала.

- Послав туди трьох, - боцман наче ще щось згадав. - Двоє пішли ще раз перевірити та додатково закріпити палубний вантаж та різні палубні примочки. І ще двоє перевіряють справність дії штормових портиків, шпигатів та інших водостічних отворів. 

- Лоцман? 

- Лоцман з юнгою возяться з картами і навігацією. 

- Кок?

- Кок з матросами, що лишилися пішли закрити якірні клюзи заслінками і забити ганчір'ям і закрити надійність закриття трюму.

Азалія нахмурилась. Її думки шастали в голові і вона не могла зупинитися на жодній ідеї. Не могла зосередитись.

- Капітан, - боцман заспокійливо поклав руку на плече Азалії. - Треба змінити матроса за штурвалом, бо така буря і він втрачає керування. Вочевидь, цей раз воно йому не по зубам. А я тут поки придивлюсь за всім і чекатиму подальших вказівок.

Піратка лиш кивнула у відповідь і почала пробиратися нагору до штурвалу. Краєм ока вона помітила, що атлант стоїть в дверях і спостерігає.

Зовсім ніякої користі. Він тут треба, як п'ята нога собаці…

Вона сплюнула і пішла далі.

Добравшись до матроса, вона посунула його і стала за штурувал.

- Капітан, які будуть вказівки? - запитав рульовий.

- Ми маємо бути готові до гіршого. А поки… допоможеш мені змінити швидкість і курс. Нам потрібно не допустити резонансну качку і заливання палуби водою.

Матрос кивнув, а Азалія впевнено крутанула штурвал. 

Тепер корабель ішов кормою до хвилі і вітру, тому уже відчував найменші удари хвиль. Азалії вдалося зберегти керованість “Чорної зірки”, не дивлячись на те, що центр парусності судна змістився до носа. Все завдяки тому, що корабель мав високу і міцну кормову частину, що була зараз у півтора метри більше за довжину хвиль, до того ж корабель ішов швидше, ніж били хвилі.

Недарма вона вкрала його у іспанської армії 10 років тому…

Капітан звернулась до матроса: 

- Тепер твоя черга. 

Матрос кивнув і повернувся за штурвал.

Сама вона поволі спускалася на палубу.

- Швидко діставайте з трюму і тягніть до шпигатів бочки із китовим жиром і скипидар, - прокричала вона матросами, які вже зібралися на палубі і поралися там. Хтось поліз до вітрил, щоб міцніше зв'язати їх. - Шукайте будь-які бочки з олійними речовинами!

Матроси кинулися виконувати наказ. Боцман разом із ними поліз до трюму, аби швидше знайти потрібне. Поволі пірати почали викочувати бочки з трюму і котити до отворів у фальшборті* судна на рівні палуби.