~6~

- Мої руки чисті... Хм. Фігурально.

© Капітан Джек Горобець 

Кабінет Фарри був дійсно дорого облаштований. Ззаду, за столом, на стіні висів персидський килим, прикрашений дороговизною зброєю. Був постелений паркет і стояло декілька грецьких статуй. Навіть горщики з квітами тут були оздоблені золотом. А чарки і кухлі з вином, стоявші на столі, з найчистішого кришталю.

Чоловік почухав чорну бороду і сів за свій стіл.

Азалія почекала доки матроси вигрузять бочки і наказала їм вийти і почекати за дверима. Те ж саме було наказано гвардійцям Авраамом.

Двері зачинились і, коли в кабінеті залишився лише боцман, Фарра і вона, Азалія жестом дозволила купцю розпочати розмову.

- Що ти пропонуєш мені сьогодні? - серйозно запитав Авраам, але в його голосі добре чулася шалена цікавість. 

- Цього разу щось дійсно особливе, - піратка закинула ногу на ногу. - Тобі сподобається. 

Вона знову ж таки жестом наказала Горцю відкрити бочки і почергово почала представляти кожну.

- Сьогодні для тебе солонина, копчене, в'ялене і мариноване м'ясо кальмара, що був розміром з мій корабель.

Фарра промовчав, а потім почав сміятися. Сміявся він досить довго, а Азалія весь цей час сиділа непорушно і чекала доки він заспокоїться.

- От вже не думав, що ти будеш мене обманювати, - відсміявшись промовив купець. - Хоча пірати, - він розвів руками і зверхньо закінчив. - що з них взяти…

На останніх словах він мало не подавився. 

Все тому, що Азалія вихопила свій кинжал, залізла одним коліном на його стіл і, нагнувшись майже обличчям до обличчя, притисла лезо до його горла. 

- Все ж тому, що ми довгий час співпрацюємо, з твоєї аорти все ще не б'є фонтаном кров. Ти б поберігся кидатись словами про піратів, а тим паче у їх присутності.

Боцман увесь цей час мовчки стояв і дивився, не втручаючись.

- Я зрозумів…я зрозумів, - швидко відповів Авраам торкнувшись пальцями леза. - Забери, так незручно розмовляти. - в його очах все ще були відтінки паніки.

- Боягуз, - всілася на місце піратка. -  Але... це ж купці…що з них взяти… - повернула йому образливу фразу. - Хоча я знаю, ЩО взяти. Піастри. Не менше півсундука за довгий язик.

Вона розмахувала кинджалом доки говорила.

- Півсундука і ми забуваємо про цей маленький інцидент,  - швидко погодився Авраам і протягнув руку. 

Азалія легко потисла її:

- Гроші зараз і ми забули. І не смій мені говорити, що я брешу, - вона вскрила ножем останній сундук і, відкривши кришку, явила його вміст.

Лише зазирнувши в нього, Авраам відскочив.

Всередині, майже невміщуючись в юшці маринаду, лежало величезне око кракена. Азалія змусила матросів зробити такий доказ, щоб їх не підняли на сміх за розповіді про морське чудовисько.

Ще одне око вони законсервували в скляну банку з формаліном. Просто піратка любить пам'ятні речі. Навіть, якщо це не зовсім речі...

- Але ж всі гадають, що їх не існує! Як Вам вдалося?! - ошарашено запитав Фарра, так і не дивлячись вдруге у бочку з оком.

- Секрет фірми, - хижо усміхнулася Азалія. - То що…брати будеш? - вона постуктувала від нетерплячки нігтиками по столі, бо з голови все ще не виходив втікач.

- Беру все. Готовий навіть гроші вперед. Тільки не продавай ані шматочка нікому більше! - яро накинувся на піратку купець.

- Що... хочеш бути монополістом? - розсміялась капітан. - Не заперечую. Ти мій головний клієнт.. тому який сенс мені з тобою сваритись. - вона встала. - за кожну велику бочку - мішок золотих і не забудь про півсундука.

- Скільки бочок? - потирав руки Авраам.

- 40. П'ять залишаю у власне користування.

- Як скажете, люба. - зробив ще один маленький шанобливий уклін Фарра. - Тоді я забираю товар і везу вам золото.

- Домовились.

Купець з піраткою вдарили по руках в знак скріплення їхньої угоди.

- Боцман і ще двоє матросів проведуть тебе з твоїми людьми і золотом до корабля. І допоможуть згрузити товар. Сподіваюсь, ти дотримаєш свого слова. 

Азалія підійшла до боцмана, взяла його за плечі і на вухо прошепотіла:

- Слухай, Горець, цього разу наша угода на тобі. Я впевнена, що ти зробиш усе правильно. Тільки не давай йому торгуватись і перерахуй, щоб усе вірно було і з нашої, і з їхньої сторони. Не люблю бути в боржниках і мої боржники довго не живуть...

Вона похлопала  боцмана по плечу.

- Буде зроблено, капітан, - відповів він.

Купець уважно спостерігав за розмовою капітана і підкінець втрутився, не давши піратці піти.

- Кракен, то, звісно, велика здобич. Але чи не упіймали ви там ще чогось?

Азалія лиш повернула голову у бік Фарри:

- Ну свіжачка, вибачай, не привезли. За місяць би протухло. Та й самим треба було щось їсти.

- Але ви ніколи не відлучаєтесь і особисто контролюєте наші угоди. Чи не наклюнулось у вас дільце повигідніше? Що ж ви так спішите? - задумливо грав монетами у руках Авраам.