Порт Святої Анни

- Остерігатися потрібно чесних людей: навіть не помітиш, коли вони зроблять якусь дурницю.

© Капітан Джек Горобець

Азалія повільно прокидалася від грюкоту. Голова тріщала. Цієї ночі вона спала дуже погано, бо їй безперервно снились кошмари. Ще й спина нила. І не тільки…

Капітан вчора не залишилась спати на ліжку, яке стояло поблизу дивану, де спав Русал, а пішла спати у кріслі. 

Чому?

Вона хотіла встати раніше, аби не бачитись з ним до відбуття на ринок. 

В її плані було все ідеально. 

Прокинутись. Доручити боцману пильнувати русала, а самій перевірити готовність корабля до входу у порт. Потім вона з матросами винесе товар на ринок, а слідом боцман приведе Ділана. Чим менше вона знаходитиметься з русалом, тим менше її мучатиме совість.

З такими думками вона і заснула.

А зараз її чомусь будив боцман. Гучним стуком в двері. Плани рушились, як картковий будиночок. 

Азалія застогнала і відкрила очі.

- Горець, - крикнула вона. - Якого біса, мачту тобі в дупу, ти будиш мене!

- Ми увійшли в порт, капітан, - почулося з-за дверей.

Азалія вмить сіла на ліжку і, здається, вкінець прокинулась.

- Як це вже в порту! Чого раніше не розбудив, щур ти морський!

Капітан злетіла з ліжка і почала вдягатися. Швидко натягнувши свої чоботи, вона вилетіла з каюти. Матроси вже виносили декілька малих бочок. В кожній була чи то солонина, чи то копчення, чи мариноване м'ясо кракена. 

Такі невеличкий бочонки зазвичай вони робили на пробу, коли збиралися продати велику партію якомусь купцю. Побачивши, що команда і без неї справляється у приготуваннях до продажу, Азалія взяла за рукав боцмана і потягнула його в свою каюту, на ходу даючи указання. Капітан все ще надіялась виконати хоча б другу частину свого плану.

- Значить так, Горець. Я візьму лоцмана і двох матросів і ми понесемо бочки до нашого постійного клієнта. Ти ж в курсі - Авраам Фарра. - боцман кивнув. -  А ти разом з русалом і ще трьома матросами для підстраховки підеш слідом. - вони увійшли в каюту і Азалія повернулася до входу лицем, зачиняючи за ними двері. - Коли я уламаю цього мавра на те, щоб він купив у нас кальмара, ти приведеш русала і ми постараємося розорити цього купця ще на декілька мішків золота. Зрозумів?

Боцман мовчав, а на його лиці застиг дивний вираз. Азалія помахала рукою перед його обличчям, але він і не кліпнув. Лише важко сковтнув.

- Що в біса коїться?! - вона психанула. Стріпнула Горця за плечі, але він продовжував дивитися за її спину. Азалія плюнула на підлогу і повернулась подивитись, що ж таке він там побачив.

- Йокерний какер!!! - вирвалось у неї. 

Русала не було, а Азалія згадала, що цієї ночі вона забула закрити на ключ двері своєї каюти. Ключ висів на її шиї, але навіть це не допомогло їй згадати про нього. 

А ще кров застигала в її в жилах, бо вони прибули в порт найбільшого рабовласницького ринку, відомого їм. 

А це значить, що хлопець був у величезній небезпеці. Не так... ВЕЛИЧЕЗНІЙ НЕБЕЗПЕЦІ.

Бо іноді товар приймають не тільки живим. А ще іноді можна потрапити в такі місця, що краще було вже стати тим самим неживим товаром. 

- Так, - вона взяла Горця зашкірку і ще раз стріпнула, приводячи в почуття. - Хутко до мавра і після одразу на пошуки, - процідила крізь зуби.

- То може…. - почав боцман.

- Ніяких може. Ми будемо шукати! - заперечила капітан.

- Азалі, це ж як голку в стозі сіна! - простогнав чоловік. Дістав з кишені платок і витер мокре чоло.

- Значить візьмемо величезний магніт! - зло викрикнула Азалія, схопила свою сумку і вилетіла на палубу, підганяючи матросів, що поралися там. 

Годину потому

Піратці не потрібно було шукати їхнього постійного покупця по всьому місту.  Достатньо зайти в знайомий бар і попросити хазяйку відправити хлопчика з запискою.

Тут капітана піратського корабля знали усі. І не тільки тому, що вона з побратимами випивала тут кожного разу, коли виручала багато грошей. Та ще із собою забирала випивки для матросів, що залишились на судні.

Все тому, що її клієнт, Авраам Фарра, вважав “Чорну зірку” найкращими поставщиками і хазяйка одразу повідомляла про прибуття Азалії.

Скажемо по секрету, що сама хазяйка була коханкою Фарри, тому саме вона була посередником в питаннях з продавцями екзотики.

Тут же на верхньому поверсі мавр мав свій кабінет, де зазвичай і домовлялися про найбажаніші угоди.

Азалія, боцман, лоцман і п'ятеро матросів разом з бочками всілися за їх звичний стіл в кутку. Капітан замовила випити, доки вони чекають.

Хазяйка хутко принесла рому і обіди на всіх.

- За рахунок закладу, - пояснила вона.

- З чого така щедрість, Аманда? - глухо запитала Азалія. - Щось раніше такого за тобою тобою не водилось.

- Це дрібниці. Мій чоловік добре заробляє на твоїй екзотиці. - вона підтягнула свої пишні груди і стріпнула косима. - Тож доки ти приносиш йому піастри, я буду годувати тебе безкоштовними сніданками.