Розмова в ніч шторму

Впевненість ніколи не викликає болю. Біль викликає тільки що-небудь «до» і «після».

© Еріх Марія Ремарк

- Уже п'яту добу океан лихоманить штормом. Який дурень назвав його Тихим?! - боцман йшов палубою і бурчав під носа. Хоча “йшов” надто гучно сказано. Скоріше його кидало з сторони в сторону. Великими зусиллями він зміг дістатися капітанської каюти. 

Але навіть те, що він накрив себе шкіряним плащем, не врятувало його від нещадного дощу і холодного вітру. Ніч була темна, ані зірки.

- Капітан, я все перевірив, - відзвітував Горець, тільки-но ввалившись в каюту. Азалія наразі перевіряла карти і якісь підзвітні документи.

- Циц! - не відриваючи очей від паперів, тихо і хрипко наказала. Боцман замовк. І лиш тоді вона косо глянула в бік дивану у самому кутку своїх апартаментів.

Боцман також скосив погляд вслід за Азалією. На м'якому персидському дивані з найніжнішої телячої шкіри вкритий вовняною накидкою капітана спав врятований Русал.

Боцман мовчки підійшов до капітанського столу, всівся на стілець навпроти і почав тихо викладати свої міркування.

А взагалі-то минув місяць з того часу, як вони натрапили на бухту Кракена.

Майже усе м'ясо було або засолено, або закопчено, або ще якось законсервовано, бо вони мали попереду довгу подорож до одного з найбагатших ринків чорного збуту. За прогнозами капітана уже завтра вони будуть біля острова Святої Анни. 

І все б нічого, якби не один момент. 

Уся команда була впевнена, що русал, як і будь-яка жива здобич долатиме цей довгий шлях за решіткою спеціального відсіку корабельного трюму. 

Але яке було здивування матросів, коли капітан забрала його жити у власну каюту. 

Звісно, її  прекрасні апартаменти знаходились на верхній палубі, в той час як інша частина команди мешкала на нижній.

Потрапити у дійсно княже помешкання було мрією кожного. І подейкували, що деякі матроси навіть пробували своїх сил у спокусі лідера. 

Хоча тільки боцман і ще декілька друзів піратки знали(після декількох пляшок рому), що вслід за такими зазіханнями на власну свободу капітан або зсажувала Донжуана на найближчий острів, або (в особливо палких випадках) той мав честь дослідити океанське дно.

Але висновок один: Команда спала в гамаках, а Русал займав дійсно царське ложе, їв з капітанського столу і не був нагружений ніякою роботою.

Про усе це і повідав капітану боцман.

- А тепер таке омріяне місце зайняв “морський демон”, за їх словами. - закінчив свою тиху розповідь Горець.

- То хай прийдуть і в очі скажуть, - рівним і незацікавленим тоном відповіла Азалія. - І взагалі, як тільки прибудемо в порт, я дам їм свободу вибору. Якщо захочуть, то нехай валять на інший корабель. Якщо тут некомфортно, - вона відірвала погляд від паперів і скорчила награно сумну мордашку. - я закупила цим ідіотам гамаки з найкращої тканини. Вони не тільки зручні, а ще не мокнуть і не рвуться. До того ж я вирахувала додаткову суму грошей, щоб облаштувати усе на нижній палубі. У цих бовдурів там не гірше ніж колективний готельний номер. - піратка почала заводитись, переходячи на тон вище. - А ще атрибутика різна : м'які стільці і столи прикручені до підлоги, подушки. Утеплення нижньої палуби, щоб вони пліснявою не дихали. Про одяг взагалі мовчу. Ходять не гірше королівських гвардійців. - вона стукнула кулаком по столі так, що чорнильниця підлетіла.

Боцман тихо кивав у відповідь.

- Та хіба їм поясниш…. - заспокійливо усміхнувся Горець.

- Скільки б свині не накладали, а їй все мало, - буркнула у відповідь ображено Азалія. І повернулась до своїх паперів, не забувши стурбовано глянути у бік русала. Впевнившись, що він все ще спить, вона зітхнула, заспокоюючись.

- Тут не в тому навіть справа, - замислився боцман, - просто в наших рядах така дивина вважається нечистю. А вони вміють зачаровувати.

Азалія не підняла очей, але було видно, що вона напружилась.

- Тільки не кажи, Горець, що вони сумніваються в чистоті мого розуму. 

Вона стисла в правій руці папірець, який мала перегорнути, і нервово скомкала його.

- Краще мені не знати, якщо це так. Бо я їх вщент рознесу. А нам на кораблі скандали треба? Ні, не треба. До того ж я капітан, а не буйна баба!

- Сама запитала - сама відповіла, - усміхнувся сумно в вуса боцман. - От тільки ти, я сподіваюсь, не забула, що на ринку наш товар не тільки кальмар-переросток. А й твоя нова іграшка.

Азалія зітхнула: - Побачимо, - струснула головою і вже твердіше відповіла. - Завтра все буде як треба! Нехай не хвилюються, грошей і на погуляти вистачить.

- Ех, - боцман встав, готуючись піти, -  а з приводу нечисті. Ти б все ж побереглася. Мало чим може обернутися здобич з тої бухти. Я зараз не тільки про мертву, - Горець стояв і дивився на сплячого русала.

- Ти просто суєверний. Як і твої матроси, - усміхнулася Азалія. - Чи не тому ви усі носите ці сережки, мов дівчата?

Напруга між ними спала, бо піратка натисла “на болюче”. Боцман враз стрепенувся і почав відбиватися словами. Улюблена його тема між іншим.