~2~

До вух Азалії донісся протяжний зов Кракена, схожий на крик заблукавшого кита. Ніби ехо підземного царства, повне болі і самотності. Таке протяжне і потойбічне.

Капітан жадібно впитувала в свою пам'ять образ чудовиська. Нереальність реального затягувала її в свої сіті. Для капітана піратів Кракен був, ніби цунамі для серфера  - омріяною небезпекою, яку чомусь хотілося осідлати.

Душа пішла в п'ятки. 

Прикинувши на око, Азалія підрахувала, що Кракен розміром з її корабель. Великий безсумнівно, але до байок моряків йому все ж далеко.

Чорний морський звір показався майже вповні, вилізши з глибин. Тільки тепер піратка помітила, що в одному щупальці з усіх своїх сил пручався молодий чоловік в синьому мундирі. Пригледівшись Азалія помітила кінчик хвоста, що виглядував знизу щупальця. Це був ніхто інший як…

- Русал…. - натужно видихнула вона.

Тим часом Кракен знову зревів і жбурнув чимось у бік капітана. Дівчина ледь встигла відскочити. Подивившись під ноги, вона була змушена на секунду закрити очі. Бо в ногах у неї лежав обломок тіла русалки, проте більш понівечений і менший, ніж знайдений нею на пляжі.

В капітана на кам'яному обличчі лиш сіпнулось око, бо її мозок вже підкинув картину нещастя, що сталося з морською жителькою.

Азалія вихопила знову свій хлист і дістала з кишені невеличку банку з піском. Ця банка була останньою з її колекції, бо пісок у ній мав незвичні властивості. Ніхто з її команди не знав звідки у неї з'явився цей засіб. Було лише відомо, що така дивина існувала лише у неї. Піратка ж не викривала її походження.

Вочевидь тепер настав час для чарівного піску. 

Азалія не знала чому вирішила застосувати його саме сьогодні. І чому взагалі вирішила витратити його. До того ж вона не звикла діяти, не продумавши своїх ходів заздалегідь. А тепер…

Щось в її душі стверджувало, що залишити русала на з'їдання Кракену вона не може. Звичним жестом Азалія показала команді не втручатися, що б не сталося.

Чудовисько ж вилізло вповні і повільно рухалося берегом в бік піратів, не відпускаючи свою давню здобич. Вода розтікалася з шаленим бурхотом від його потужних рухів.

Капітан крикнула: 

- Відійдіть подалі від води, - і її команда кинулася вглиб берегу, ближче до ненависних джунглів.

Вона не чула як на бігу боцман питав у переляканого юнги : - Ну що не страшно бігти до місць кишащих нечистю?

На що той, заїкавшись, відповідав: - Знаєте, побачивши цю чорну махіну, я вже їх полюбив…

Боцман усміхнувся в вуса.

Тим часом Азалія відкрутила кришку банки і легенько прикрила її вміст нею так, щоб при будь-якому контакті чи навіть струсі банки вона відкривалася. Капітан обернула її кінцем хлисту і повільно пішла назустріч кошмару. 

Серце стукало з шаленою швидкістю.

Очі русала завмерли на постаті Азалії, що наближалася до Кракена, який також чекав з нею зустрічі. Русал більше не пручався. Його тіло і так нило від довгої боротьби, він був голодним і виснаженим, до речі, як і капітан піратів, яка вже третю добу проживала без достатньої кількості їжі.

Кракен знову зревів, проте значно тихіше і менш протяжно. Цей звук був дещо м'якшим і вищим за попередні. Азалія подумала просебе,  що напевно і сама так само раділа б здобичі, що пливе прямо в руки.

Чим ближче було чудовисько, тим більше Азалія розчаровувалася в своєму вчинку. Страх віддавав болем у м'язах, а серце, здавалося, вже дістає до горла, намагаючись прорвати грудну клітину. Сили закінчувалися, як закінчувалася дія їжі. Бо декілька полос в'яленого м'яса і яблуко було малою кількістю енергії на сьогодні.

Кракен вже заніс щупальце над Азалією і вона опинилася в тіні.

Коли сяйво сонця над нею пропало, а вода потемнішала, її настороженість досягла максимуму і, облизнувши пересохлі губи, Азалія жбурнула за допомогою хлиста банку з піском в голову Кракена.

Скляний сосуд досяг цілі і пісок, наче зоряний пил, злетівши хмаркою над Кракеном осів на його лобній частині. Пісок осяявся сонцем і Азалія закрила очі на мить, очікуючи смерті чи спасіння. Те ж саме зробив Русал, проте з іншої причини. 

Все тому, що пісок на сонці засвітився так яскраво, ніби тисячі сонць. В той же час голову Кракена пропекла така гаряч ніби його жбурнули на поверхню розпеченої зірки. Він зревів так сильно, що Азалія відчула, що в неї заклало вуха.

Це означало, що все вдалося і вона розплющила очі. Кракен же ростис щупальці і Русал впав на мілководдя поблизу капітана.

Азалія кинулась до нього, доки звір був зайнятий власним болем. Русал плисти на такій глибині не міг, а повзти до берега було б довго. Тому Азалія пірнула в простір між його торсом і водою, в якій він сидів і, закинувши його руки на свої плечі, потягнула до берега.

Хлопець був досить крупним і важкуватим, але піратка не вперше виносила товариша з самого пекла, тому тендітною її давно вже не можна було назвати.

Русал не пручався.

Азалія намагалася йти дуже швидко і скоро дісталася до берега.

- Горець, Індієць, допоможіть! - крикнула боцману і лоцману.