Розділ 9

  Амір зупинився біля своєї ферми, яка насправді, офіційно не належала йому. Не він був власником цієї ферми…

  Леся відчинила дверцята автомобіля. На вулиці вже встигло стемніти і на небі з’явилося міріади зірок, які вперше привернули увагу дівчини. Їй здалося, що раніше їй не доводилося бачити такої краси, а може вона на це просто не звертала уваги. І тільки сьогодні зі смутком на душі підняла голову до неба. Думки нарешті стихли, але натомість все наповнилося пустотою. Ні, вона не здалася, вона буде шукати вихід, буде боротися… Але на сьогодні у неї вже не було сил взагалі хоч про що-небудь думати чи складати хоч який-небудь план порятунку. І навіть те, що попереду на неї чекала кошмарна ніч вже не лякала її. Бо розуміла, що їй не втекти, не сховатися, немає кого покликати на допомогу. Зараз вона повністю  у владі цього ненависного незнайомця, який може робити з нею все, що йому заманеться.

  Та сама служниця, яка кілька днів потому накапала їй краплі того сумнівного заспокійливого засобу, сьогодні провела її до кімнати, де Лесі вже доводилося ночувати. Отож, виходить вона провела ніч у його ліжку. Дівчина криво посміхнулася, коли подумала про це. І чому вона не прислухалася до своєї мами, коли та говорила, щоб вона не їхала до свого діда, того старого кнура. Тепер шкодує. Не треба було, скільки років з ним не бачилася і не треба було й надалі. А так виходить її рідний дідусь заманив її у паску і використав для своїх інтересів. Хитрий, жорстокий…

  Леся продовжувала стояти посередині кімнати така в’яла, знесилена. Однак напружилася, коли почула, як прочинилися двері й до кімнати зайшов він. Вона не стала повертатися до нього обличчям, веліла б взагалі зараз осліпнути, щоб не бачити того хто став її чоловіком. Хотіла нічого не відчувати, залишатися холодною та байдужою. Але серце навпаки забилося так, що ніби було готовим вискочити з грудей. Амір підійшов ближче та доторкнувся до її плеча обережно розвертаючи до себе. Він відчував, як вона вся тремтіла і в цю мить єдине, чого йому хотілося обійняти її та втішити, зігріти у своїх обіймах. Та натомість він тільки сказав:

- Нашу першу шлюбну ніч перенесемо до тих часів, коли ти будеш палати бажанням кохатися зі мною…

- У мене ніколи не буде такого бажання. Я тебе завжди буду ненавидіти,- скрізь зуби прошептала йому.

- Дивно все ж таки, твій дідусь сказав, що ти закохалася у мене з першого погляду, а ти говориш, що ненавидиш мене. Не розумію,- Амір відновив спробу знову дізнатися правду вдаючи, що дійсно нічого не розуміє.

- Мій дід тобі збрехав. Цей шлюб вигідний для нього та для тебе. І на тому все,- Леся вирішила говорити відверто.

- Але ж ти на це погодилася. Невже так сильно хотіла догодити своєму дідусеві, що погодилася вийти за незнайомця заміж? Чи може дідусь тебе примусив?- запитав з підозрою він.

- Ніхто мене не примушував. У мене були свої причини погодитися…

- Ну, якщо ти погодилася добровільно, то чому тоді така незадоволена і говориш, що ненавидиш мене?- Амір відійшов від неї та сів на ліжко.- Чому мовчиш? Я чекаю на відповідь.

- Забудь, я на емоціях наговорила зайвого.

  Леся враз пригадала погрозу діда про те, якщо Амір її вижене, то в той же день постраждають її найближчі люди й тому почала вже шкодувати, що сказала що ненавидить його. В принципі їй і немає чому його ненавидіти. Він же її не примушував виходити за нього все ж таки...

- Гаразд, я забуду якщо ти хочеш,- Амір підвівся з ліжка та знову підійшов до неї,- я гадаю, що ми з тобою поладимо. Я б хотів, щоб ти стала хорошою мені дружиною, гарною господинею, вірним другом, пристрасною коханкою.

- Я тобі не можу цього обіцяти,- відповіла вона.

- Роздягайся та лягай спати,- Амір відступився від неї та почав роздягатися.

- А ти що теж будеш тут спати?- вона то думала, що він говорив цілком серйозно, про перенесення шлюбної ночі.

- Ми будемо спати разом в одній кімнаті та в одному ліжку,- він почав скидати з себе сорочку  і Леся відвернулася, засоромилася,- але не хвилюйся ти так, я силою жінок ніколи не брав і не збираюся цього робити.

- Навіщо все це тобі? Невже і справді через ті землі…

- Про це поговоримо завтра. Обіцяю відповісти чесно,- роздягнувшись до трусів Амір пішов ліг у ліжко,- коли ляжеш вимкнеш світло. Добре?

- Ага,- Лесю його поведінка насправді не тільки здивувала, а й збадьорила.

  Дівчина ще хвилину постояла посеред кімнати, а потім вирішила переодягнутися у нічну сорочку, яка лежала на тому боці ліжка де мала спати вона. Леся швидко переодягнулася озираючись у його бік. Думала Амір зараз повернеться до неї і його слова сказані раніше виявляться оманливими. Але ні він не обернувся, мабуть, заснув вирішила вона. Дивний все-таки. Аже ж і Валентина і дід говорили їй і не один раз, що Амір трохи дурнуватий, сором’язливий і взагалі якийсь не такий як всі.  Напевно це так і є, тому зараз так себе і поводить. Але для неї все це на краще. Від такого легше буде втекти. І вона це зробить, але спершу потрібно помститися дідові. Зробити так, щоб він не зміг зашкодити її матері та сестричці.

  Леся ще трохи посиділа на ліжкові спостерігаючи за ним. Переконавшись, що Амір  спить вона теж лягла. Добре, що ліжко таке велике. Та зімкнути очей ніяк не могла, різні думки крутилися у голові, тиснули тягарем, не давали спокою. Вона прислухалася до рівного дихання Аміра намагаючись все ж заспокоїтися та не вдавалося. Щохвилини їй ставало ще страшніше чим було дотепер. Стіни кімнати здавалися холодними, а темрява нависала густою хмарою, відганяла бажання спати. Леся переверталася з боку на бік, намагаючись забути про проблеми та натомість відчуття тривоги тільки зростало. Її думки поверталися до тих подій, які з нею трапилися та в якому становищі вона зараз опинилася. Аж під самий ранок їй вдалося задрімати…

  Коли Леся прокинулася, то відразу скочила з ліжка перелякано обертаючись навкруги очима шукаючи Аміра, того за кого вчора вийшла заміж. Але його ніде не було. Виходить він раніше вже прокинувся і тихо вийшов, щоб не розбудити її, дав їй поспати. Леся з полегшенням видихнула зрозумівши, що вона зараз сама знаходиться у кімнаті.