Різанина в день народження

Капелі виповнилося вісімнадцять,але радості вона не відчула.Урочистість проходила в родовому маєтку Блеквудів,у величезному похмурому будинку,який завжди здавався їй склепом,ніж житлом.Високі стелі давили,гобелени на стінах здавалися живим,а тіні в кутках - підозріло смачними.Вона почувала себе не у своїй тарілці,ніби вбралася в чужу сукню.

Вона завжди відчувала себе трохи... іншою.Останнім часом це почуття посилилося.Раптом почало виникати передчуття,забираючи чужі думки в її голові.Нічого особливого,просто уривки фраз,емоій,наче радіо ловить чужі хвилі.Вона ніколи не зверталася з цього приводу,боялася,що її визнають божевільною.

Свято йшло у своїй послідовності.Гості вітали Капелу,дарували подарунки,манірно посміхалися.Батьки,як завжди,були бездоганно ввічливі,але в їхніх очах вона бачила лише тінь розчарування.Капела ніколи не виправдовувала їхні очікування.Вона була надто... вільна,надто мрійлива,... інша.

Раптом все змінилося.

Спочато згасло світло.Потів пролунав пронизливий крик.Капела відчула страшенний холод,ніби хтось відчинив двері до пекла.У повітрі запахло сіркою,нудотним,кровавим запахом.

Почався хаос.Крики,плач,гуркіт падаючих меблів.Капела заціпеніла від жаху.Вона нічого не бачила в темряві,але відчула.... присутність.Щось зле,могутнє,нелюдське.

Потім пролунали постріли.Декілька один за одним.Крики стихли,змінившись хрипами та стогонами.Капела відчула,як її силою штовхнули,і вона впала на підлогу.Вона лежала,затамувавши подих,боячись поворохнутися.

Коли світло повернулося,картина була жахливою. 

Всюди лежали тіла.Її батьки,її друзі,слуги - усі мертві.Кров залила паркет,пофарбувавши його в багряний колір.У повітрі був запах смерті і сірки.

Капела не могла відвести погляд від мертвих осіб.Її мати,із застиглим жахом в очах.Її батько з безглуздою діркою у грудях,начебто хтось рукой вирвав його серце.Її друзі,з якими вона ще кілька годин тому сміялася і танцювала,лежали випотрошені.

Вона мала бути мертва.Усі мали бути мертві.Але вона... Вона вижила.

Як?

Вона не знала.Вона лише пам'ятала спалах яскравого світла,схожий на вибух у її голові.Потім - темрява.А потім - ця жахлива реальність.

Поліція прибула швидко.Сирени увірвалися в тишу маєтку,порушивши зловісну тишу.Детективи оглянули місце злочину,порушили питання,записали події.Але Капела не могла їм допомогти.Вона була шокована,не могла говорити,не могла думати.

Її спитали,що вона бачила.Вона сказала,що нічого не бачила.Вона боялася сказати правду.Боялася,що її будуть вважати божевільною.

Детективи були спантеличені.Жодних слідів злому,жодних відбитків пальців,жодної зброї.Наче вбивця... зник.

На місці вбивства панувала моторошна атмосфера.Поліцейські розмовляли шепотом,переглядалися з побоюванням.Вони відчули... щось недобре.Невимовний холод,незбагенний страх.

Капела відчула теж саме.Але було ще щось.

Коли вона проходила повз старовинне дзеркало,вона побачила її.

Жінка.

Вона стояла в дзеркалі і дивилася на Капелу пронизливим поглядом повної ненависті.Вона була одягнена у старовинну сукню,її лице було злим.

Жіна зникла так само раптово,як і з'явилася.

Капела завмерла,не в змозі поворухнутися.Вона знала,що бачила.Вона не збожеволіла.

Це було не просто вбивство.Це було щось більше.Щось... паранормальне.

Її забрали до поліцейської дільниці для допиту.Вона сиділа в маленькій душній кімнаті,відповідала на питання детектива.Він був чемний,але в його очах вона виглядала нещирою.Він їй не вірив.Він думав,що вона щось приховує.

Вона хотіла розповісти про жінку в дзеркалі,про запах сірки,про холод.Але вона мовчала.Вона знала,що він не зрозуміє.

Детектив запитував про все.Стосунки з батьками.Друзів.Капела відповідала машинально,наче читала завчений текст.Вона нічого не відчула.

Він запитав її,чому вона вижила.

Капела не знала відповіді.

Після допиту її відвезли до моргу для впізнання тіл.Вона пройшла повз ряд холодних,неживих тіл,поки не побачила їх.

Її батьки.

Вона не могла втримати сліз.Вони текли по її щоках гарячі та гіркі.Вона провела рукою по обличчю матері.Її шкіра була холодною та твердою.Дівчина поцілувала батька в чоло.Він був мертвий.

Вона залишилася сама...

Її помістили під охорону у невиликому готелі неподалік від маєтку.Вона не могла спати,її переслідували кошмари.Вона бачила обличчя мертвих,чула їхні крики.

Жінка у дзеркалі приходила до неї уві сні.Вона шепотіла їй щось незрозумілою мовою,її очі горіли ненавистю.

Капела відчула,що сходить з розуму.

Вона вирішила,що потрібно дізнатися правду.Вона повинна з'ясувати,хто вбив її сім'ю.Дівчина знала,що поліція їй не допоможе.Вони не вірять у паронормальну нісенітницю.

Вона повинна покладатися тільки на себе.Капела почала з маєтку,вона знала,що там є відповіді.

Маєток стояв похмуро і занедбано,наче чекав її.У повітрі був просякнутий запах смерті та сірки.

Вона ввійшлв усередину.Тишина давила на неї,як тягар.

Вона пройшла кімнати,оглядаючи все навколо,на наявність доказів,що могли б пролити світло на те,що сталося.

Вона знайшла де що.У бібліотеці за книжковою шафою,була таємна кімната.