Дія 3 / Картина 4 / Кантора Р, середина квітня 2020

1 – Ніколи такого не було. Ніхто такого не пам’ятає, щоб в мирний час не було людей у церквах.

3 – Порожні храми для віруючих країн – це нонсенс.

2 – Навіть під час війни не боронили людям молитися в церквах. Хіба на лініях фронту… а тут цілі країни, континенти…

4 – Та тепер самі служителі культів закликають вірян не йти у храми і… молитися вдома. Навіть ось кажуть, що і паску можуть освятити парафіяни самі… Та навіть, що чин сповіді можуть люди у цей час здійснювати без священників!

2 – Тобто… як вони? Вони ж завжди проголошують, щоб йшли у церкви... стверджували, це їхні слова, що без церкви нема спасіння! А тепер що? Їм стало лячно? Спасайтеся, моліться, сповідайтеся люди самі?

4 – Тепер вони пояснюють, що чин сповіді та каяття може людина здійснити особисто і для цього вона має викликати у себе відчуття розкаяння перед Богом за недостойні, неправильні вчинки, за гріхи.

1 – Тим самим вони визнають, що були і є лиш посередниками у спілкуванні людей із Богом. І що людина може спілкуватися із Отцем без посередників. Але пройде ця епідемія і знову вони говоритимуть, що без них нема спасіння. Ні, я не проти церков, храмів, релігій, я лиш проти того, коли людину, парафіянина, деякі служителі культів сприймають виключно як недосвідчену особу, котрій потрібно весь час каятися, сповідатися у них, та котра повинна регулярно давати пожертви на утримання культу… Деякі з них поводяться як божки, а вони всього лиш люди. Комусь потрібен пастух, образно кажучи, в залежності із якого він стада, а хтось непогано пасеться сам у цьому Божому храмі, де куполом є небо над головою.

4 – У деяких країнах заборонені усі масові культові вчинки – хрещення, весілля… Ви бачили як Папа Римський один однісінький молився у Ватикані на площі. Коли таке було?

2 – Одні кажуть, що такого не було з часів другої світової війни. А мені здається, що з часів визнання християнства такого не було.

3 – А ви чули який похорон був зараженого на коронавірус? Вночі! Покійник в труні у поліетиленовому мішку зав’язаний, ще присипаний зверху хлоркою. Ховали на кладовищі вночі, де було п’ятеро людей, троє із них представники влади.

4 – Це жахливо. В деяких інших країнах померлих від коронавірусу спалюють, кремують.

2 – А ви читали, може то фейк, що у Нью-Йорку знаходять фури із тілами, які розкладаються.

3 – Та не може такого бути… тим більше в США. Ти які сайти читаєш?

2 – Та які... та різні. Тепер і не відрізниш, де вигадка, а де брехня. Одні пишуть… щоб правду написати, а інші будь-що пишуть, переписують лиш би вразити, залякати.
1 – Це примітивний спосіб привернення до себе уваги. Хочуть бути крутими, якщо не зовнішнім виглядом, то ексклюзивно страшною, лякаючою інформацією…

3 – Ага… ось ми на днях, читаємо, до Землі новий якийсь астероїд летить. Начебто на цей раз, через місяць, точно влучить у Землю. О... тоді вже геть чисто буде катастрофа… порівняно до цієї планетарної епідемії. Пишуть, що всі помремо. Гарантовано. Але не відразу. А як ті динозаври. Скоріше Землю покриє величезна хмара пилу. І хто не загинув під час удару астероїда об Землю, ті помиратимуть повільно від світового холоду та голоду.

2 – Ах не розповідай, бо аж моторошно.

3 – Отож… моторошно. А зараз хіба не моторошно?

2 – Та ні!

3 – Ну ось і я про то своє говорю. Маємо зберегти своє життя! Подумаєш... не можна на вулицю виходити більше двох, із документами та в масках на обличчі. Подумаєш, що з дому окрім як в аптеку та продовольчий магазин нікому не можна виходити. Ну тай що, що у парки, на набережні, стадіони, ліси… прогулянки заборонено виходити…

1 – Чому заборонено? Ось хто має собаку, той може її вигулювати.

3 – Ага! Тепер у нас собаки мають більше прав, як люди. Бо якщо ти не маєш пса, то і не маєш права на прогулянку, окрім як до аптеки та по хліб. Це що не порушення Конституції? Чому я з псами чи кішками можу гуляти, а із друзями ні?

2 – А те що країни закрили свої кордони і не впускають, і не випускають громадян – це що хіба не порушення людських прав? Хто із них під час пандемії ввів надзвичайний стан? Вони це називають надзвичайною ситуацією. Громадський транспорт не їздить, поїзди стоять, кораблі не плавають, літаки не літають! Коли таке було?

1 – Тоді коли поїздів, кораблів та літаків не було!

2 – Отож! Я думаю, ми одні одних розуміємо. Але чи вони нас розуміють? Ті кантори, котрих ми щораз вибираємо і ті, котрі керують світом.

4 – Ти думаєш ми їх вибираємо?

2 – А що ні?

4 – Та ні, це лиш така імітація начебто ми вибираємо. А якщо подумати... та велика політика то великі гроші. Та справа... не заняття для бідних. А нам залишається лиш прийти та проголосувати.

2 – Або не проголосувати. Але не вважаймо себе бідними! Бо бідність чи багатство варто вимірювати не наявністю грошей, а почуттям щастя.

4 – Так. Але свідомий вибір можуть робити лиш біля п’яти відсотків. Не більше. Усі інші піддаються маніпуляціям, впливу засобів масової дизінформації, сусідів, друзів, родичів… того ж телевізора чи монітора. У чиїх вони руках ті ЗМІ? А те що ви, чи я... можемо написати щось в інтернеті, то це не більше... як репліка. Хвалилася синиця, що море підпалить! Так і ми тут поговоримо, покритикуємо їх та себе, таких-сяких виборців, а потім підемо і знову за таких самих проголосуємо. Щоб потім нарікати «а хто їх вибирав?». Та самі ж їх вибираємо.

1 – Політика – то тонка штука, ще тонша, як павутинка у павука.

2 – Ех…