Розділ І

Літні канікули завжди приносили відчуття спокою, з яким можна було забути про всі турботи. Для Емілії, що жила з дядьком, тіткою та братом, це були прості, хоч і непримітні моменти. Вона пам’ятала, як колись у дитинстві сиділа на балконі з маленьким блокнотом, малюючи невидимі світи, які існували лише у її фантазії. Тоді майбутнє здавалося простим і ясним: літо — це сонце і сміх друзів. Проте час, як завжди, приносив зміни.

Після того, як Емілія дізналася про свою магію та своє справжнє походження, усе навколо не виглядало так, як раніше. Виявилося, що вона — одна з останніх чарівниць в Україні, і це відкриття немов перевернуло її світ догори дригом. Кожен звичайний день тепер ховав у собі потенційні небезпеки, а кожен момент простого щастя став можливістю для навчання, для розуміння своєї сили. Навчання в Еворі, магічній школі в Карпатах, залишило глибокий слід у її серці. Там, серед старовинних кам’яних стін, пахучих дерев і прохолодного гірського повітря, Емілія вперше відчула, що її здібності — не просто дар, а частина її самого «я».

Повернувшись додому, вона відчула дивне поєднання радості і тривоги. Її рідне місто здавалося знайомим, але водночас чужим. Вулиці, які вона знала змалку, тепер здавалися спокійними лише на поверхні. Кожен шум, кожен шурхіт у темряві вечора змушував її напружуватися, вловлювати невидимі сигнали магії, які давно стали частиною її свідомості. Емілія не могла позбутися відчуття, що це літо буде іншим. Канікули виявилися не просто перервою від навчання — це був початок нового етапу життя, наповненого відкриттями і випробуваннями, до яких вона ще не була готова.

Вона проводила дні, блукаючи берегом Дніпра, відчуваючи, як вода освіжає ноги і як сонце лагідно обігріває шкіру. Її сила зростала щодня. Спочатку це були легкі спалахи світла в долонях, невеликі іскри, що танцювали у повітрі, а тепер вогонь став невід’ємною частиною її існування, і вона відчувала, що контролювати його стає все важче.

Ще під час навчання розкрилась головна таємниця. Той, кого вона все життя вважала своїм батьком, виявився абсолютно чужою людиною. А справжнім татом був Макс, її куратор на факультеті вогню. Його холодний, владний погляд приховував минуле, сповнене таємниць, і тепер вона розуміла, що її власний шлях був сплетений із його рішеннями та діями.

Те, що вона — єдина дівчина, яка володіє вогнем, стало не просто фактом, а обов’язком. Магію не можна було використовувати лише заради розваги — вона вимагав дисципліни, відповідальності, а іноді — самопожертви. Емілія відчувала, як важко нести цю силу, бо вона могла бути як благословенням, так і прокляттям.

Вдома дівчина часто сиділа у тиші, спостерігаючи за грою сонячних променів на стінах кімнати. Вона намагалася не давати себе зламати звичайним життям, але магія була завжди поруч. Іноді у темряві кімнати вона відчувала тепло вогню на долонях, і серце її стискалося — це був знак того, що її сила нікуди не зникла.

Одного вечора, коли сонце сховалося за горизонтом, Емілія вийшла на берег Дніпра. Вода тихо плескалася об каміння, а легкий вітер приносив запах трав і водоростей. Вона закрила очі і відчула, як магія відповідає на її настрій. Легкий подих вогню з’явився над її долонями, танцюючи в темряві, відтіняючи її обличчя мерехтливим світлом.

І саме тоді вона зрозуміла: спокій, який вона шукала все літо, був лише ілюзією. Разом із силою приходила нова загроза, темна й непередбачувана, яка чекала свого часу, щоб проявитися.

Вона думала про батька, про школу, про друзів, яких залишила в Карпатах. А попереду були кілька місяців, які вона пообіцяла провести з батьком. Вони збирались дізнатись одне одного краще. І, можливо, дівчина нарешті отримає родину, про яку так мріяла.

Кожна думка була як нитка, що тягнула її у різні боки. Часом хотілося просто забути все, сховатися в знайомих стінах рідного дому і дозволити собі відпочити. Але цього не можна було. Магія не дозволяла їй бути простою дівчиною. Вона була частиною великої гри, в якій кожен рух міг стати вирішальним.

Над містом повисла тиша, що передує бурі. Листя дерев тихо шурхотіло під поривами вітру, і здавалось, що сама природа спостерігає за нею. Емілія глибоко вдихнула, відчуваючи аромат річки, трав і сонячного дня, що залишився в повітрі. Її серце билося рівно, але думки метушилися, намагаючись знайти правильний шлях у світі, де все здавалося водночас прекрасним і небезпечним.

Вона розуміла, що часом, щоб зрозуміти, хто ти насправді, потрібно пройти через випробування, які не мають логічного пояснення. Іноді ці випробування приходять тихо, непомітно, як нічний вітер, що заглядає у вікно. Інколи вони вибухають раптово, як вогонь, що палає безконтрольно. Для Емілії літо обіцяло бути саме таким — періодом відкриттів, небезпек і внутрішньої трансформації. Вона відчула, що цього року їй доведеться зробити вибір між бажанням залишитися звичайною дівчиною і обов’язком, який накладала її магія.

І на тлі цього спокою, на тлі рідного міста, вона вперше зрозуміла: її життя вже ніколи не буде колишнім. Кожен день приносив нові виклики, і кожен вечір залишав після себе шепіт вогню, який жив у ній. І навіть якщо страх підкрадався тихо, як тінь, вона знала: їй доведеться зустріти його обличчям до обличчя. Магія вимагала відваги, і Емілія була готова прийняти цей виклик, навіть якщо ціна виявиться занадто високою.