Еміграція

РОЗДІЛ 6

Еміграція

О, принесіть як не надію,

То крихту рідної землі

Я притулю до вуст її

І так заплачу, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

До вуст спрагнілих притулю,

Торкнусь душею вогняною.

Олександр Олесь.

І

Застава розташована за кілька верст углиб румунської території.

Хлопців обтрусили, вилучили лише зброю і боєприпаси. Нестора з Галиною не обшукували, як командира поселили в окремому бараку. Інших розмістили в казармах.

Румунські прикордонники зацікавлено розглядали махновців, про яких багато читали в газетах. Приходили селяни, прохаючи продати коня чи збрую, запевняючи, що, так чи інакше, збути доведеться, бо до того часу, доки знайдуть роботу, знадобляться гроші.

Прикордонники дали махновцям великий казанок, де б ті варили їжу.

Данило Зотов злагодив куліш.

• Знаєте, – говорив Домашенко, облизуючи ложку. – Оце їм і не можу позбутися відчуття, що нам нічого не загрожує, так все здається, із кущів з’явиться рогатий качан у будьонівці.
• Це ще довго не полишить наші думки, – говорив Хмара. – Роки потрібні…

Після обіду усі полягали просто неба, за звичкою виставивши караул. Нестор з Галиною сіли на лавочці у затінку під огорожею. Нестор попрохав у прикордонника цигарки, бо свої промокли. Підійшов старший офіцер застави, запросив до комендатури.

• Полковник Маріо Петринеску, – відрекомендувався офіцер ламаною російською. Потім звернувся до Галини: – Радий познайомитися, і бачити у вашій особі втілення жіночого героїзму, якої часто бракує у чоловіків. Просто не віриться, що така приваблива пані спромоглася пройти поруч із чоловіком увесь його бойовий шлях.

Галина з посмішкою вислухала тираду офіцера, давши поцілувати руку. Обмінявся рукостисканням з Нестором:

• Радий познайомитися з відомим командиром.

За чаюванням полковник розпитував про бої. Особливо цікавився внутрішнім устроєм Повстанської армії. Після попрохав Нестора написати про себе, в яких краях воював, з ким, по можливості пригадати номери червоноармійських дивізій, бригад, полків, частин.

Перед тим, як залишити Нестора і Галину, Петринеску запропонував:

• Вам і вашим людям буде надана необхідна медична допомога. Невдовзі вас відправлять до Вандраткова, там отримаєте роботу. Якщо виникнуть прохання особистого порядку, то, будь ласка, безпосередньо до мене.

Дорогою до барака Нестор говорив дружині:

• Довіряють. Навіть шельваха (Шельвах – чатовий.) ніде немає.
• Нам немає де подітися, тож і в охороні триби ніякої.

Увечері прийшов лікар. Обстеживши Нестора, осудливо кивав головою, говорив щось румунською. Почистив понівечену щоку, перев’язав ногу. Назирці прийшов літній чоловік назвався Петром Краснянським, поляком.

• Мене товмачем до вас, – пояснив Краснянський.
• Що лікар харамаркоче? – спитав Нестор.
• Дивується, що ви з такими пораненнями досі живий.

ІІ

Нестор здригнувся, різко піднявся з ліжка, бо хтось сіпонув за плече. Перша думка – «бій», деякий час намагався пригадати, у якому він селі. Згадавши, де насправді, гірко посміхнувся.

• Краще б бій, – сказав Харламову, який його розбудив. – Тепер вечір?
• Вже обутрилося.
• Довго я спав?
• Годин шістьсім. Батьку, там вартовий до комендатури кличе. Галю будити?
• Не треба. Хлопці сплять?
• Як убиті. Війну відсипають. Брати Зіньковські зі Скомським куліш варять. Хмара на чатах.

У комендатурі, окрім Петринеску і Краснянського, сидів кремезний гладкий чоловік років п’ятдесяти з рідким сивим волоссям і червоним обличчям. Полковник представив його коротко – «пан генерал».

Генерал міцно потис руку, Краснянський переклав його слова:

• Радий знайомству із легендарним командиром.

За сніданком генерал задавав ті ж питання, що перед цим Петринеску, але більше акцентував на розповіді про структуру махновської контррозвідки і про особливості роботи ЧК. Не оминув дізнатися деталі про причини другої угоди махновців із більшовиками.

• Чому пішли на цей крок, якщо знали, що з боку більшовиків буде обман? – питав генерал. – Хіба не краще було об’єднати сили із Петлюрою.
• Зараз легко такі питання задавати. А тоді орієнтувалися і будували плани від насущного моменту.