СПІЛКА БІДНИХ ХЛІБОРОБІВ

РОЗДІЛ 2

СПІЛКА БІДНИХ ХЛІБОРОБІВ

Їж ананаси, рябчиків жуй

День твій останній приходить

Буржуй

Володимир Маяковський

І

Березневим ранком 1905 року Гуляй-Поле облетіла звістка. Вночі пограбували купця Плещіцера, який мешкає неподалік поліцейського відділку. Невідомі відчайдухи вдерлися опівночі.

Із поліцейських протоколів якимось дивом вислизнули подробиці: усі в масках, з пістолетами, відібрали п’ятсот карбованців і коштовностей на тисячу.

Ця подія, в першу чергу, кидала тінь на гуляйпільську жандармерію. Після петроградських подій (Початок революції 1905 року.) поліцію підсилено військами, здійснювалися масові арешти селян, запідозрених у причетності до чогось антидержавного, чи то зберігання листівок, або ж крамольні розмови.

Нестор від хвилювання не знаходив місця, все думав-гадав, хто ж ці урвиголови. Пригадалися зимові вечори в сараї Івана Леваднього. Перешіптування на дворі Вальдемара з Прокопом. Несподівані появи Сашка Семенюти, брата Прокопа. Сашка розшукувала поліція, вдома ледь не щоночі облави.

Нестор впевнений, що брати Семенюти, Антоні, Левадній, Шевченко причетні до нічного наскоку.

На заводі розповсюджувалася газета «Іскра», яку читав уголос хтось із робітників, а дехто перебував на «шухері». Соціал-демократи, які популяризували цю газету хоч і переслідувалися поліцією, але то не вони.

Навесні вечорниці у сараї Івана завершилися, молодь збиралася в балках. Зазвичай розважали гармоніст або гітарист. Та останнім часом перед молоддю частенько виступав з лекціями Вальдемар.

Висловлюючись, Антоні говорив проникливо, пристрасно жестикулюючи.

1 травня народу зібралося вельми багато, біля п’ятдесяти чоловік. Окрім молоді, поприходили і робітники заводу.

• Товариші, прошу уваги! – Вальдемар підняв долоні. – Сьогодні не буде звичайної музики, бо нині важливий день, показовий для кожної чесної людини, трударя, який потом і кров’ю добуває хліб собі. Цього дня тисяча вісімсот вісімдесят шостого року в Чикаго розпочалися масові страйки робочих, які вимагали для себе людських умов праці. Вийшло більше сорока тисяч чоловік. Невдовзі американське судочинство засудило на смерть організаторів – сімох анархістів.

Нестор протиснувся у перші ряди. Люди сиділи на колодах, хто на стільцях, які принесли з собою. Вальдемар розповів про зародок революції, що почався у Петербурзі, зокрема про «криваву неділю» («Кривава неділя» термін, яким в історіографії називають події 9 січня (за старим стилем, 22 січня за новим) 1905 року у Санкт-Петербурзі. У цей день була розстріляна 2,5-тисячна мирна демонстрація робітників, що йшли до царських палат з наміром вручити петицію з проханням поліпшити умови життя. Перед Зимовим палацом демонстрантів атакувало військо. Загинуло близько 300 осіб. Ці події викликали обурення в Росії; ця дата вважається початком Революції 1905 року.). Про ці події у Гуляй-Полі знали, але почасти невиразні поголоски. Одні говорили, нібито по демонстрантах зробили залп шрапнеллю із артбатареї, інші стверджували, що козаки рубали голови прямо на Сенатській площі.

Із балки розходилися дрібними групами. Нестор приєднався до гурту, де йшов Вальдемар.

Вже підходячи до села звідкись із кущів почулося: «Ану, революція, стояти!!»

Гримнув пістолетний постріл. Усі хто куди. Нестор перестрибнув перетинок і помчав вишневим садочком. Десь чулися крики і постріли стражників.

Побачивши темний отвір у сараї, чкурнув туди. Перед входом лежала бляха, яка гучно загриміла, як тільки на неї наступив. За ним теж хтось ускочив. То був Вальдемар. Собака у дворі рвався з ланцюга, але господарі не наважувалися виходити. Невдовзі у дворі з’явилося двоє стражників, обидва захекані.

• Десь сюди бігли, – говорив один. – Хоч когось спіймали?
• Ні, саму шушеру. Першого тут не було, але другий точно ошивався … Подивись, он сарайчик…

Хлопці стояли за входом, один проти одного. Нестор побачив, як Вальдемар обережно щось вийняв із кишені, хоч і не роздивився, але впевнений – то пістолет. Сам Нестор намацав поліняку. Та стражник лише вслухався біля отвору, не наважившись переступити поріг.

Хвилин за десять після того, як переслідувачі пішли, Вальдемар знаком показав вибиратися. Коли виходили по черзі, наступили на зрадницький метал, що змусило знову бігти. Зупинилися на пологівському шляху.

• То вони про Сашка Семенюту говорили, кажучи «перший», а «другий» значить ти...
• Можливо, – сухо відповів Вальдемар. – Слідуючого разу слід пости виставляти. Коли що, постоїш на чатах?

Пропозиція Нестора образила.

• Я не наймався до вас сторожовим псом. Візьміть до себе в команду.
• Ти ж і так з нами. Потрібно листівки розклеїти, бажано на видноці, і щоб двірник не встиг все позривати.
• Що ж, на видному так на видному. Давай прокламацію.