Ранок первісних людей починався з того, що вони йшли на полювання, риболовлю та збирати їстівні рослини, гриби, ягоди, горіхи та коріння. Ті, хто не пішов і залишився біля жител, змушені були готувати їжу та виготовляти знаряддя праці з кременю, кістки і дерева.
Полювали наші предки на великих тварин, таких як мамонти, шерстисті носороги, олені, дикі кози і зубри. Для цього використовували загінний спосіб. Тварину заганяли в заздалегідь підготовлену яму, накриту гілками. Коли вона туди потрапляла, її добивали списами, дубинками та камінням.
Бувало й таке, що доводилося полювати на дрібніших тварин, зокрема лисиць, куниць, зайців, бобрів і навіть вовків. Інколи й на ведмедів.
Рибу ловили в річках та озерах, руками або списами.
Важливою основою життя первісної людини було вміння добувати вогонь. Він дав можливість захищатися від диких тварин, жарити м'ясо та рибу і зігріватися в холодну погоду. На думку дослідників, вперше вогонь добули Homo erectus ще 1,9 млн років тому, хоча його контрольоване використання розпочалося, мабуть, не швидше ніж 400 тис. років тому, а постійне використання — 50–100 тис. років тому.
Спочатку первісна людина отримувала вогонь у своє розпорядження внаслідок лісових пожеж, викликаних блискавками. Його потрібно було весь час підживлювати й оберігати, щоб не погас. Потім вогонь почали добувати тертям палиці та завдяки іскрам від ударів кременю об кремінь.
Жили наші предки спочатку в печерах, а згодом у примітивних житлах з кісток тварин, які накривали шкурами. З них вони утворювали поселення.
Поселення будували біля водойм, родовою общиною — першою формою соціальної організації первісних людей, заснованою на кровній спорідненості, спільній власності на засобах виробництва та колективній праці.
Складалася община з 25–40 осіб (кількох сімей), які разом полювали, вели господарство та розподіляли між собою здобич.
Коли їжа закінчувалася, а полювання, мисливство та рибальство не приносили успіху, громада покидала поселення і йшла шукати більш перспективне місце для проживання.