Глава 5

Два роки тому, Олегу випав шанс попасти в команду по проектуванню нової будівлі.

Олег зрадів, він знав про замовників. Гроші колосальні. Організація "Нововєри". Він дуже хотів потрапити на це замовлення.

Простий проект, який головне зробити швидко та вчасно. Він добре тоді заробив. І з цього почалась його кар’єра.

***

Малярський листав документи в ноутбуці, всю свою працю він зберігав. Тут він і знайшов сам проект, де і вказана була адреса будівлі. Роздрукував план будівлі. Та почав детально вивчати, розташування кімнат, всі ходи і виходи. Візуально уявляв як зайти, як вийти, якщо щось піде не так. Вставши із-за ноутбука, Олег зігнувся і встав на одне коліно, та дістав биту з-під ліжка. Піднявся. Оглянув зброю, покрутив у руках , і розмахнувшись , та розсікаючи повітря, вдарив уявного ворога.

«Їхати з битою через усе місто – не варіант.» - подумав Олег.  Він поспіхом оглянув кімнату.

В кожного поважаючого себе архітектора є що? Креативне мислення. Ні, в кожного поважаючого себе архітектора є конус. Який нещадно лупцює пасажирів в громадському транспорті, що знаходяться в радіусі ураження його власника. Малярський помістив биту в конус. Одягнувся, накинув капюшон на голову і почав свою місію.

***

Олег стояв і дивився на будівлю, можливе лігво Мечислава, він його проектував, він проектував будівлю своєму ворогу. Що і зіграло йому на руку. Конус впав на землю. Бита красувалась у руці Олега. Зробивши глибокий подих, хлопець пішов до дверей. В деяких вікнах поодиноко горіло світло. Малярський нажав на дзвінок, та сховав биту за спину. Через деякий час йому відчинив худорлявий чоловік.

Змірявши поглядом Олега, чоловік запитав

 - Вам кого?

 - Я до Мечислава. - відповів Малярський.

 - Він зайнятий. - спокійно промовив мужчина і почав закривати двері.

 - О, Мечислав. - гукнув Олег, заглядаючи за спину чоловіку.

Худорлявий, купився, оглянувся назад і отримав удар бітою по голові, від чого моментально втратив свідомість. Малярський переступив через тіло і пішов по коридору.

• Мечислав!! - закричав він.

З дверей зліва вибігло двоє. Не вразливе тіло Олега, додавало йому не аби якої відваги. Одного із чоловіків Малярський відправив в глибокий сон ударом з права на ліво. Другого взяв за комірець і прижав до стіни.

• Де Мечислав, говори зараза, бо зіб’ю шпаківню з плечей.
• Прямо, прямо по коридору. - чоловік трусячись вказав пальцем на кінець коридору.

Малярський вдарив його ребром долоні по лиці, той в свою чергу вдарився потилицею об стіну і сповз в низ.

• А мочити сектантів, виявилось не так важко. - подумав Олег.

Хлопець швидким ходом попрямував до кінця коридору, різко відчинив двері. Перед ним постала картина. Коло з людей, діти і дорослі, підлітки, чоловічої та жіночої статі. По центрі стояв піднявши руки, як в медитуючій позі Мечислав. Його Малярський ні коли б не спутав, хоча бачив його лиш раз. Всі повернулись в сторону Олега.

• Доброго вечора. - тихо промовив чорноокий. - я чекав на тебе, Кам'яний…

Олег одразу відчув легенький туман в голові,який переростав в більший та більший, стрімголов насуваючись на його свідомість. Малярський ставав повністю підвладним своєму новому повелителю. Мечислав продовжував говорити, а Олег Малярський впадав в гіпноз. Був згоден на кожен його приказ. Хлопець, зачинивши за собою двері, пішов до свого володаря. Коло розступалося даючи йому пройти. За спиною Олега різко відчинилися двері і в них залетів один з сектантів, з криком підбіг і вдарив струмом електрошокера в спину Малярського, після чого він оговтався від гіпнозу головного сектанта.

• Ніііі!- почувся наростаючий крик Мечислава, мов поїзд що без зупинки, проноситься залізничним вокзалом.

Олег стиснув биту в руках, і зрозумів, що гіпноз зараз повернеться і знову одурманить його. Раптом голову йому прийшов лиш одна ідея, як часто так буває, найтупіша.

Колись шеф Малярського, визвав його, як говориться, на палас, та довго вичитував за не дотримання вчасної здачі роботи, щоб не дай Бог не бовкнути шефу лишнього, Олег придумав в голові пісеньку і проспівував її в умі, поки гнів начальника не стих.

Хлопець з розмаху врізав сектанту з шокером, той впав.

• Говори, говори балакай…- співав Малярський.- А мені, а мені до с….

І тут хлопець відчув знов наплив туману і почав співати в умі.

• Говори, говори балакай, а мені, а мені до с….

Не спрацювало. Олег опустив погляд на підлогу і продовжив.  -Говори, говори балакай.- туман як ніби став, спинив, свій потік але не відступав.

Малярський підбіг і підійняв шокер, який валявся біля сидячого на землі нападника,який тримався  за окровавлену голову. Олег видав собі розряд в живіт, туман знову пропав. Хлопець йшов прямо на Мечислава.

• Говори, говори балакай, а мені, а мені до с…- співав вже в голос Олег, бив себе шокером і побачив те, що і хотів побачити, страх в очах Мечислава. Страх в його чорних, чорних очах.

Люди навколо почали теж оговтуватися від дурману Мечислава. Малярський співав, і зі всієї сили врізав чорноокому, Мечислав прикрився рукою, виючи від болю. Олег нещадно бив його по чому бачив. Поки головний сектант не втратив свідомість. Люди дивились на цю картину з острахом, але ніхто не розходився.

• Ти кам'яний.- спитав хлопчик років п'ятнадцяти.
• Ні, я архітектор. - тихо відповів Олег.- Ви всі сектанти?
• Він нас позабирав. - відповів той самий хлопчина. - З наших сімей. - Нас повіддавали. Він не дає нам повернутись.
• Біжіть, біжіть всі!- крикнув Малярський.

Люди почали розбігатись. Залишився той самий хлопчик і чоловік в окулярах.

• Я не залишу його в живих. - промовив чоловік, підходячи до Олега. Я можу тут все підірвати.
• Як?- спитав Малярський.
• Поглядом…- відповів чоловік.
• Тут є ще його полонені?- різко запитав Малярський.
• Ні, тільки сектанти, поховались по своїх норах. - промовив підліток піднявши руку в вітанні. - Я Вадік, бачу крізь стіни. - і якось дивно посміхнувся.
• Впевніться що всі ваші вийшли .- приказним тоном промовив Олег. - І рознеси тут все.
• А ти?- спитав чоловік.
• Я тут буду. - відповів Малярський.
• Ти ж загинеш?- в страху спитав хлопчик.
• Ні, я ж "кам'яний".- промовив Олег.