Розділ 22. Поцілунок

Ми не планували його.

Ось у цьому й була вся суть.

Після тієї кави ми ще кілька днів тримались… нормально. Без драм. Без різких рухів. Працювали, говорили коротко, чемно, іноді — занадто рівно. Наче між нами нічого не висіло. Наче ми не знали, що кожна пауза тримається на самоконтролі.

Це здавалося правильним.

Аж поки не перестало.

Ми вийшли з офісу майже одночасно. Випадково. Принаймні так це виглядало. Кам’янець був теплий, вечірній, з тим дивним відчуттям, коли місто ніби спеціально сповільнює крок.

— Провести? — спитав він. 

— Я не загублюсь, — відповіла я автоматично. 

— Я знаю, — усміхнувся він. — Просто… пройтись.

Я знизала плечима.

— Добре.

Ми йшли мовчки. Не напружено. Просто поруч. Бруківка під ногами була нерівна, я ледь спіткнулась, і він інстинктивно торкнувся мого ліктя.

Ненавмисно.

Але цього вистачило.

Я зупинилась.

— Макар…

Він теж зупинився. Не відпускав руку. Не стискав — просто тримав. Наче перевіряв, чи це справді відбувається.

— Ми робимо дурницю, — сказала я тихо. 

— Знаю, — відповів він одразу.

Між нами було кілька сантиметрів. Я відчувала його подих. Теплий. Реальний.

— Це погана ідея, — додала я. 

— Абсолютно, — погодився він.

Я нервово усміхнулась.

— Йдемо? — прошепотіла я, маючи на увазі не маршрут.

Він не відповів словами.

Поцілунок був… неправильний. Трохи різкий. Трохи незграбний. Наші носи ледь зіткнулись, губи не одразу знайшли ритм. Я видихнула щось схоже на сміх, він теж.

А потім — стало серйозно.

Не красиво. Не кінематографічно. Занадто близько, занадто чесно. Його рука на моїй спині затрималась на секунду довше, ніж «можна». Я вчепилась у його куртку, ніби боялась впасти.

Світ не зник.

Просто звузився до цього моменту.

Коли ми відсторонились, у мене тремтіли руки.

— Ну… — сказала я хрипко. — Все. Назад уже не відмотати. 

— Я й не хочу, — відповів він так само тихо.

Ми стояли посеред вулиці, як двоє людей, які щойно зламали власні правила — і не шкодують.

— Пішли, — сказав він нарешті. 

— Куди? 

— Куди завгодно. Разом.

Я кивнула.

Це не було початком казки.

Але було початком правди.