Розділ 2. Новий директор — стара нервовість

Я сіла за стіл і спробувала видихнути, але серце ще тупотіло після зустрічі в коридорі.

Я гордо трималася, але відчуття «нового директора» висіло в повітрі як натягнута струна.

Планерна кімната була наповнена запахом свіжої кави і тихого гудіння кондиціонера.

Колеги шаруділи блокнотами, паперами і сумнівними поглядами, намагаючись вгадати, хто ж цей блондин і що він собі дозволить.

Макар зайшов першим.

Він розкрив документи на столі, не дивлячись на нас, а потім повільно підняв погляд.

— Я не збираюся грати в демократичного директора, — його голос був тихий, але впевнений. — Тут потрібно приймати рішення і не чекати на консенсус.

Я не втрималася. Стиснула губи, підняла брову.

— Супер. Я не збираюся грати в мовчазну дурепу, — сказала я голосно, щоб усі почули.

Тиша.

Десь хтось кашлянув.

В кімнаті запахало напругою.

Під столом телефон завібрував. Повідомлення від Віки:

> Віка: ти щойно підписала собі вирок 

Я тихо усміхнулася. Мабуть, вона права. Але всередині відчувала… цікавість.

Цей Макар — не просто директор. Він бачить, навіть коли люди навколо бояться.

— А тепер, — продовжив Макар, повертаючись до паперів, — давайте по пунктах. Я хочу зрозуміти, де ми стоїмо і що реально працює.

Я спостерігала за ним: рухи плавні, голос спокійний, але він тримав кімнату.

Не принижував, не кидав команд, але тиск присутності відчувався.

Я зрозуміла, що не хочу бути підлеглою, що просто мовчати — не вихід. І, мабуть, вперше за останній рік, хтось дивився на мене як на рівну.

— Лєно, — промовив він, поглянувши прямо на мене, — можеш розповісти про свій відділ? Що працює, що — ні?

Я зробила крок уперед, підняла голову і відповіла рішуче:

— Працює те, що ми тримаємо на своїх плечах щодня. Те, що не працює — про це я вам скажу, якщо ви готові почути правду.

Він кивнув, ледве помітно, але з повагою.

— Готовий, — сказав спокійно.

Всередині мене щось стиснулося і водночас розслабилось.

Цей чоловік буде проблемою, — подумала я.

Але відчуття було дивне — це не ворог, і навіть… цікаво.

І я зрозуміла: сьогоднішній день буде довгим. І нервовим. І точно — не нудним.