Частина 1

“Кам’яне серце”

Одного дня історик Андрій Калина вирішив поїхати до Скелі Довбуша, щоб побачитися з мольфаром. Андрій Калина хотів отримати від нього ляльку, яка зробить його володарем світу. Андрій вивчав алхімію та німецькі ритуали для захоплення всесвіту. Йому потрібні були знання, щоб вийти в Космос та знайти код інопланетян. Він бачив НЛО часто над Прикарпаттям. Воно прилітало до карпатських мольфарів.

Андрій Калина руйнував бастилії духу та будував храм Свободи – той величезний храм, що має вмістити, як одну велику громаду, всі нації. Історик хотів переписати історію людства. Мріяв про перебудову суспільства шляхом магії та ляльок . Він хотів , щоб люди не кохали одне одного, а жили в мирі, де не існує кохання та добра. В родині Андрій був не любом. Його батько гадав, що він не його син, а матір ненавиділа його за не любов до неї – чоловіка. Ненависть панувала в родині Андрія Калини. Його батько ходив до секти , а потім втягнув і дружину туди. Вони відреклися від Ісуса та йшли служити Сатані або Іуді. В родині народилися восьмеро дітей, які ненавиділи один одного та своїх батьків. Андрій бачив увесь цей жах та встигнув втекти до міста, щоб жити самостійно. Він мешкав на вулиці з собаками. Забирав у них їжу. Безпритульні навчили його жебракувати та збирати гроші на їжу. Так , Андрій мешкав цілий рік, як безпритульний пес. Потім його до себе забрала старенька жіночка, яка мешкала сама в квартирі. Він став її доглядати . Вона допомогла йому отримати освіту в школі та поступити до вузу, де він отримав освіту історика. Та ось, сталася біда і старенька захворіла та померла. Андрій похоронив свою рятівницю. Залишився жити сам в квартирі. На цвинтарі він зустрів чоловіка, який проводив там дивний ритуал. Це був маг, який запросив його до секти. Андрій давно читав книги про магію та хотів спробувати щось нове в житті. Тож , пішов до Мага.

-Дивний цей чоловік. Думав собі Андрій. Маг розповідав йому казки про крокодилів, які будуть літати про динозаврів, які будуть бігати містом, про жінок – павуків, дітей з обгорілим обличчям та про те, що в Україні буде клімат ,як в Африці, що ми будемо їсти мандарини та лимони, а ще банани, як мавпи на дереві. Андрій слухав та глузував з Мага. Вони часто ходили на цвинтар та робили магічні ритуали, щоб крокодили стали літати.

На невеликій заскленій веранді стояли круглий стіл і три стільці довкола. На столі горщик з квітучою червоною азалією.

Простора вітальня зустріла Андрія ароматом кави та тихою скрипкою. На стінах – декілька майстерно виконаних репродукцій картин Леонардо да Вінчі. З сусідньої кімнати вийшов Маг. Він посміхнувся. Від тієї усмішки Андрію стало зовсім кепсько на душі, він пошкодував , що прийшов. Навіщо? Маг почав розповідати про бананове варення та чарівну зелену траву, яка буде вбивати людей про прихід Супер Людини на Землю. Про жінок, які будуть народжувати прибульців з того світу. Люди зі світу мертвих знову прийдуть на Землю й буде війна між новим та старим світом. Мерці скоро прийдуть кричав Маг. Потім, прибіг його кіт ,якого він назва Тринадцятий . Маг став щасливим.

Раптом Андрій побачив невеличку фотографію Мага за склом книжної шафи. Невеличку, майже крихітну кольорову голограму. Він запитав у Мага, де знаходиться місце , яке зображене на фотографії. Маг відповів, що це скелі Довбуша.

За вікнами вже майже було темно. Пізній вечір. Могильний запах. Маг мешкав недалеко від цвинтара, де любив гуляти. Він любив розкопувати могили людей та виколупувати їм очі, щоб робити з них ляльок для своїх ритуалів. Андрій разом з ним займався виготовленням ляльок з мертвих трупів людей, а саме дітей та жінок , бо їх сила найсильніша. В пам’яті  -лагідна крижана усмішка Мага та стогін трупів.

Андрій Калина вийшов надвір. Темно. Ніч. Чути крик ворона. Кволі зорі над головою. Голос мерців. Андрію було кепсько. Ноги самі несли його. Досить довго він взагалі не задумувався , куди йде. Нічні ліхтарі.

Йому здавалося, що крокодили вже літают та динозаври бігають. Мабуть він випив багато зеленої кропиви, що робив Маг для прискорення зв’язку з Космосом.

Повернувшись додому Андрій взяв свої речі та поїхав до Прикарпаття.

“Скелі Довбуша “ – унікальна пам'ятка історії та природи. Це скельно-печерний комплекс, розташований в Долинському районі Івано-Франківської області на території Поляницького регіонального ландшафтного парку.

Серед мальовничого передгір’я Карпат у гущі темних лісів, де в тіні столітніх сосен цвіте казкова папороть, заховане таємниче кам’яне царство.

Його цар давно помер, залишивши десятки легенд, жодна з яких не повідає людям правди про те, що було колись у його володіннях і що насправді заховане за цими тяженними чорними брилами гір. Залишились лише статуї невідомих істот, що колись виросли з-під землі, а зараз ховаються у важкому оксамиті холодно-зелених мохів. То Скелі Довбуша.

Це було 70 мільйонів років тому. Тоді земля, де ми живемо, була теплим морем. Палюче сонце висушило води, а на дні його з гальки і пісків утворились дивовижної форми кам’яні велетні. Навіть зараз, якщо погладити долонею їхні кам’яні тіла, на руці залишаються дрібнесенькі піщинки.

Величезним півмісяцем шириною майже у 200 метрів простягнулись скелі основного масиву із заходу на схід. Найбільша група розташована поблизу сіл Бубнище та Поляниця Івано-Франківської, та села Труханів Львівської областей та в урочищі Заломи на південному схилі гори Соколова. Кам’яний масив – це розсип розкиданих по буково-ялиновому лісі каменів заввишки від одного до дев’яноста метрів.

Чи не кожна зі скель здавна мала свою назву. Чому саме таку – часом важко сказати; багато з них продиктовані самою формою каміння, інші навіяні містичними переказами. Дуже незвично виглядає сіра скеля “Книжка”заввишки в два людські зрости, яка нагадує за формою відкриту книгу. Та найбільш чудернацькі виникли вже у наші дні: “Поцілунок собаки-барабаки”, “Майн Кампф”, “Шлях самурая”, “Корчма при дорозі”, “Політ над гніздом зозулі”, “Лісоповал”, “Валіза Сальвадора Далі”.