5

Начальник королівської варти негайно приніс Крекегору золоту тацю з червоною трояндою невимовної краси на ній. Переможець підніс над нею свій меч так, щоб кілька краплин крові супротивника впали на її ніжні пелюстки. Після цього, Крекегор впевненим кроком попрямував до королівської ложі.

    – Леді Бергелін, для мене честь бути Вашим нареченим. На знак моєї поваги й любові до Вас прошу Вас прийняти від мене цю прекрасну троянду, краса якої блякне поруч з Вами.
    Проте усі ці лестиві слова не мали жодного впливу на Бергелін, адже вся її увага була прикута до нерухомої постаті, яку безрезультатно наразі пробували привести до тями холодною водою. Так і не отримавши жодної відповіді від леді Бергелін, Крекегор поклав троянду на поручень королівської ложі й уже було збирався йти, як тут втрутився Його величність:
    – Переможець кривавого турніру не може просто так піти, він має бути належно шанованим. Ви вразили мене сьогодні своєю витримкою на ристалищі, Крекегоре, тому я вирішив зробити Вам невеличкий подарунок.  Беріть свою наречену й запрошую вас до тронної зали, де вас негайно повінчають.
     Ця новина пронеслася мимо вух Бергелін, яка була ледь жива зі страху за життя свого коханого Фйордлінда…
Король не звертав увагу на першу красуню, яка сиділа поруч й далі провадив свою мову:
    – Зараз, мабуть, найочікуваніший для всіх присутніх момент, адже мені саме пора обрати жертву для ритуалу Повного місяця. Моє рішення цього разу буде дещо відмінним від традиційних, але тим не менше справедливим. Для забезпечення щасливого життя у подружжі наших наречених слід позбавити їх негативного впливу Фйордлінда, коханого леді Бергелін. Тому моєю жертвою цього повного місяця стає Фйордлінд!
    Пронизливий крик Бергелін розірвав нічну тишу:
     – Ні!!! Не робіть цього! Візьміть краще мене!
     – Заспокойся! Ти ж леді! Переможцю, вгамуй свою наречену й слідуйте за мною і моїм почтом до тронної зали.
    Крекегор взяв на руки майже непритомну Бергелін й послідував за королем і його почтом. Замикали ж цю процесію королівські вартові, волочучи по землі ще непритомного Фйордлінда…

    Тронна зала була повністю залитою місячним сяйвом, яке лилося з величезної веранди, напроти якої стояв легендарний кам’яний трон, який слугував жертовником у ночі повного місяця. Саме туди вартові й відвели Фйордлінда… Холодний мармур, яким була встелена підлога тронної зали, скоро привела Фйордлінда до тями…

    Це не минуло уваги Бергелін, яка не зводила погляду з коханого. Вона вирвалася з рук Крекегора й побігла до Фйордлінда.
    – Коханий, яке щастя – ти живий!
    – Ненадовго! Місяць якраз у своїй повній повні – саме час на жертвоприношення. Чи, може, краще спочатку повінчати молодят, щоб постраждала моя жертва? Важкий вибір, нічого не скажеш, – роздумував тиран Егель, – все таки, мабуть, варто спочатку здійснити ритуал, поки така красива повня. Посадіть цього юнака на трон й прив’яжіть ланцюгами і принесіть мені мого ритуального кинджала.
    Плач Бергелін, яку міцно тримав Крекегор, наповнював тронну залу, а королівські вартові наближалися до Фйордлінда… Проте він не став чекати, поки ті підійдуть до нього й відчайдушно кинувся на них. Він сам не знав, звідки в нього взялася якась сила. Мабуть, це кохання до Бергелін надавало йому наснаги. Фйордлінд швидко справився з ними й попростував до своєї коханої, але шлях йому перегородив сам король зі своєю вартою.
    – Схопіть цього мерзотника й виконайте врешті мій наказ! – лютував Егель.

    Вартові витягнули свої мечі й рушили на юнака, проте він промайнув поміж ними й опинився обличчя до обличчя з королем і вони зіткнулися у смертельному поєдинку, в який ніхто не смів втрутитися… Фйордлінд відчайдушно відхилявся від зловісного гострого дзьоба короля, стараючись водночас наносити удари по його широких крилах. Один з його ударів був особливо сильним і крило тирана зламалося… Кров линула фонтаном і за мить на землі залишилася лише купка пір’я… Від вартових-орлів залишилося ще менше пір’я, адже всіх їх постигла доля свого предка, яким для них був Егель, а від вартових-людей, як й від Крекегора і слід простив…

    
Бергелін кинулася в обійми важко дихаючого, але такого щасливого Фйордлінда. Він міцно пригорнув до себе кохану й пообіцяв, що їй більше ніколи не доведеться пройти через такий жах, адже відтепер вони завжди будуть разом.

    Того ж дня Фйордлінд й Бергелін повінчалися на Скелі мудрості на заході сонця… Невдовзі Фйордлінда обрали королем й він правив Скелястим королівством довго й справедливо разом зі своєю коханою королевою…
Їхнє правосудне правління після них продовжили їхні діти, а потім їхні внуки… Так і зараз Скелястим королівством на скелястих побережжях північної Скельландії править нащадок древнього роду Фйордліндів…

Якщо вам сподобалася історія, підтримайте, будь ласка зірочками чи коментарями))) Рада буду будь-якому фідбеку)))