3

Невдовзі було обрано ще п’ять переможців, після чого на помості знову з’явився начальник королівської варти, який оголосив про завершення першого туру турніру:
    – Вітаю усіх переможців з їхніми успіхами! Зараз ви змагатиметеся між собою, демонструючи свою вправність у боротьбі.  Господарі коричневих пер довільної форми, узору та відтінку боротимуться  проти господарів чорних пер. Ви можете використовувати лише силу власних м’язів, будь-яка зброя строго заборонена. Учасники, які торкнулися до землі, вважаються переможеними й мають негайно покинути арену й зайняти своє місце біля трибуни.  Боротьба вважається завершеною, коли з кожної команди залишається один учасник. А тепер прошу всіх переможців підійти до помосту, де ви маєте здати усю зброю. 
    Фйордлінд крадькома кивнув Бергелін і спокійним кроком попростував до помосту, де залишив свій лук, сагайдак зі стрілами, меч та родинний кинджал. Після цього він попрямував до своєї команди на ристалищі…
    Пролунав звук сурми, після чого Його величність Егель кивнув своїм крилом, даючи знак до початку боротьби. Фйордлінд й незчувся як він уже біг до своїх суперників, на ходу збиваючи з ніг одного з них. “Залишилося ще чотири суперники” – подумки відзначив Фйордлінд, на мить відволікшись, і ось на ньому вже повис дебелий Крекегор, гроза всіх змагань. Своїми руками він схопив його за шию, намагаючись водночас своєю  вагою притиснути Фйордлінда до землі, та юнаку вдалося вивернутися. 
    Не встиг Фйордлінд й віддихатися, як він з розмаху отримав дужий удар в живіт. Скорчившись, від болю він ледь втримався на ногах…
    На трибуні почувся ледь чутний зойк і Фйордлінд упізнав у цих нотках голос Бергелін… Він мусив зосередитися й перемогти заради коханої, тож переборовши свій біль, Фйордлінд кинувся на Крекегора й оперезав його ударом в саме сонячне сплетіння,  чого той аж ніяк не очікував. І тут пролунав звук сурми, що свідчив про завершення другого туру турніру й про те, що на ногах втримався лише Фйордлінд і його суперник.
    – Вражаюче видовище! Дякую вам юнаки! – хриплим голосом мовив зі своєї ложі Егель – тепер, мабуть, пора переходити до останнього туру нашого прекрасного турніру. Зараз у поєдинку на мечах за руку прекрасної Бергелін зійдуться переможці попереднього туру.
    Фйордлінд все ще не відійшов від попередньої сутички з Крекегором, а тут вже лунали підбадьорливі аплодисменти публіки, сповіщаючи про близький початок завершального туру. Крекегор також був у не найкращій своїй формі, не встигнувши ще як слід опам’ятатися після важкого удару суперника, але все одно він виглядав краще за Фйордлінда. 
    Тут на поміст вкотре за ніч зійшов начальник королівської варти для оголошення правил завершального поєдинку.
    – Ось і добігає до кінця наш черговий кривавий турнір повного місяця!     Хочу в першу чергу привітати вас з прекрасними результатами попередніх турів і водночас висловити мої співчуття щодо наступного поєдинку з його жорстокими правилами. Ви битиметеся на мечах до тих пір, поки Його величність не оголосить перерву. Впродовж цього часу заборонено наносити будь-які поранення своєму суперникові. До того ж, навіть якщо хтось з учасників торкнеться землі, він все одно повинен продовжити поєдинок.  Після перерви, ви битиметеся до першого поранення. Той, на чиєму мечі залишиться, хоч краплина крові суперника, стає переможцем й нареченим леді Бергелін. 

    Фйордлінд відчув на собі збентежений погляд коханої… В її очах він прочитав відчайдушний страх за власне життя і за свою долю. Окрім цього ніжного погляду, він відчув на собі й очі іншого, які свердлили його обличчя проникливим й зловісним поглядом. Ці хижі темно-коричневі очі належали Його величності Егелю…