1

Це було більше ніж тисячоліття тому, ще тоді, коли всі жителі Скелястого королівства навіть юні дівчатка носили за плечами лук зі срібною тятивою і сагайдак зі стрілами, оздобленими орлиним пір’ям, а на поясі гострий меч у шкіряних піхвах. У ті далекі часи тим краєм правив моторошний Егель – напівлюдина-напіворел. Від одного лиш його погляду кров холола у жилах, а серце скочувалось у п’ятки. Його влада була необмежена, а правління – суцільним жахіттям. Ніхто й ніщо у королівстві не могло сховатися від всюдивидячого ока тирана Егеля й від його всюдисущих помічників-шпигунів гірських орлів, його далеких родичів по материній лінії.

  Кожне слово й кожен рух кожного жителя Скелястого королівства не залишалися непоміченими, тож всі піддані Егеля жили у постійному страху за своє життя. Королю не потрібні були гроші, маєтки чи коштовності свого народу. Ціна його правління була значною вищою, адже єдиною річчю, що його цікавила було людське серце… 

Саме тому кожного повного місяця Егель влаштовував рицарські турніри, у яких брали участь усі молоді юнаки, яким цього місяця виповнилося вісімнадцять. Глядачами поєдинків на турнірі були лиш юні дівчата, яким того місяця виповнилося вісімнадцять, сам король Егель і його орлина варта. Серед присутніх ненажерливий тиран обирав свою жертву, якою зазвичай ставав найслабший учасник змагань, хоч усе залежало від настрою Егеля, адже були й випадки, коли він живився серцем переможця або першої красуні королівства.
Всі жителі королівства з острахом думали про той день, коли їм доведеться відправити свою дитину на той злощасний турнір. І ось такий день настав й для  батьків Фйордлінда. Він став повнолітнім якраз на молодика на початку цього місяця і весь місяць старанно готувався до вирішального турніру. Насправді йому не було чого переживати щодо власної вправності, адже його батько змалечку навчав його основним премудростям їзди верхи, боротьби, фехтування, стрільби з лука та метання списа.

Незважаючи на значну витримку й хоробрість, неприємний холодок пробігав по спині Фйордлінда на згадку про завтрашній турнір. Його особисті переживання підсилювалися материними слізьми, які не висихали на її обличчі уже тиждень.