Камінна душа

СЛОВНИЧОК МАЛОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

СЛОВНИЧОК МАЛОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

Бай — забава, набуток, гуляння.

Банно — жаль; банувати — тужити, жаліти.

Бартка — топір.

Б а ю р — шнур, яким зав’язують бордюг.

Бегарик — довга жердина.

Безчесно — нема часу, ніколи.

Бенькарт — хлопець.

Б е с а г и — дві з’єднані між собою торби, в яких носять вантаж на плечах або перекидають через сідло на коня.

Б е ч к а — верба, лоза.

Биреш (биріш) — пастух волів.

Бідашечка — ласкаве звертання до дівчини.

Б і й н о (від боятися) — страшно, лячно.

Блсхований — побитий (прикрашений) бляхою.

Блєхівки — бляшаний посуд.

Бовтиці, бобрики— мосяжні, тобто бронзові прикраси для одягу.

Бордюг— шкіряний міх.

Б о т е й — отара овець.

Бритити си — голитися.

Будз — спеціально приготовлений сир.

Буджениці — м’ясо.

Буката — шматок, частина.

Бурешінники (відбурєшка — картопля) — картопляники. Бурлєком вил аз ити — боком лізти.

Бурнути — бухнути.

Буйно — гордо.

Бучина — буковий ліс.

Варе — невже, чи.

Варводити — гарчати.

В атра — вогнище.

Вбістати — обставити, оточити.

Вболікати — одягати.

В е р е м ’ є — добра погода (або погода взагалі).

Вибавлення — порятунок.

В и д м о — привид, марево.

Вильце — деревце на весіллі, прибране паперовими квітами і стрічками.

Вимодовувати — вигадувати, показувати.

Вино — виноград.

В и т и ц і — виті свічки.

Вицвєкований — прикрашений гвіздками (цвяхами). Відьменє — чортовиння.

Відей, видів — мабуть, певно.

Відрочений — відкладений, відстрочений.

Відрухово — механічно.

Вірехтовувати — даватися комусь взнаки. (Я тє вірехтую — я тебе провчу).

Вкатушувати (від катуш — в’язниця) — ув’язнити. Волощина — Буковина.

Вонно (водно) — постійно, повсякчас.

Воринє — дерев’яна огорожа.

Встекла би-с — щоб ти сказилася.

В чуді є — чудо.

Гавра — ведмеже лігво.

Гаджучка, гаджуга — молоденька смерічка.

Галиця підкаменна — гадюка, що сидить під каменем.

Г а р а к і — грубі, скручені, як линва, молоді деревця; ними прив’язують одну частину (талбу) дараби до другої.

Гаре — гаразд.

Гачі-крешєники — фарбовані штани домашньої роботи. Гемблювати — торгувати

Глєджинє (від глег) — процес ферментації молока, коли з нього роблять бринзу чи будз.

Г л я б а — важко, не можна.

Г м і н а — сільська управа.

Гонти — покриття на хату, маленькі дощечки. Гордо-чукітно — гордо.

Г о т у р — тетерев.

Гражда — спеціальна огорожа всього подвір’я.

Грань — жар, розжарене вугілля.

Г р е г і т — каміння.

Гугля — верхній одяг з вовняної домотканої матерії. Гуслєнка — кисле молоко.

Г у с т — смак.

Г у ш м а — пучок.

Ґазда — господар.

Ґ р у н ь — хребет гори.

Д а в и н а — сіно, що худоба лиш подавила, а не підмочила. Дармовиси — прикраси від одягу.

Д е л і н ь — далі, потім.

Д ж і г а — дрючок на кінці з гаком.

Дзьобня — сумка з шерсті, носиться через плече.

Дий його кату — біс його батькові, щоб йому грець.

Д і й м и т и — розуміти (нема тої дійми — то вам не під силу). Діправді (зіправді) — справді.

Домарєта — ті, що сидять дома.

Дранкава — пащекувата.

Д у р л е й — недотепа, дурень.

Д у ф а т и — клопотатися чимсь.

Жде пати — бити.

Ж е р е п — низька деревисто-повзуча рослина, зарослі.

Жєвко — живо, швидко.

Жєнувати — засоромлювати.

Жєчі — стріляти.

Живна середа — страсна середа перед Великоднем. Жирований — орнаментовий, інкрустований металом.

Ж и ч и т и — позичати.

Завостро — занадто, загостро.

Завод — сорт, рід.

Заворітниця — "одна часть вориння, спеціально зроблена, щоб розкладатися, заміняти ворота; тоді вона називається "струнка", а жердки на ній "заворітниці" (Г. Хоткевич).

Завороха — метушня, суєта.

Загінки — місце, де нога згинається (ззаду коліна).

За горо в — в Угорщині.

Законювати — причащати.

Запаска — жіноча спідниця з вовняної домотканої матерії. Застайка — дашок луб’яний на кілках.

Зачерати — черпати, набирати.

Зашкалубина — щілина.

Збавити — зіпсувати.

З блага — ввічливо, приємно.

Звергати — відкидати, відмовлятися. (Слова не звержеться — дотримає слова).

З гарда — жіноча нашийна прикраса.

З г у р а — сажа, бруд.

Зимарка (земнєник) — "хата на зиму високо в горах; щоб не зносити вниз сіна, гуцул складає його там, де росте трава, а потім на зиму йде туди, з худобою і живе в зимарці, доки скотина не поїсть сіна" (Г. Хоткевич).

Злєгати — родити. (Мирно злєгаги — щасливо народити). Зурітитися — зробитися неприємним комусь.

Ігій на тебе — а щоб тебе (лайливе).

І з в і р — дике, непрохідне місце.

І р с т и т и — хрестити.

Кагла — комин, димар.

Кал ай — бідний селянин, той, хто нічого не має.

К а н ц е р — майстер.

Карабушка — коробка.

Катуш (від кат) — в’язниця.

Кашиця — дерев’яне огородження берегів річки.

Келтунок — харчі, їжа.

Кертина — кріт.

Кємувати — тямити, пам’ятати.

Кєцка — зав’язь, якою прив’язують жердини до колін, коли роблять вориння.

Кивати — ворушити, займати.

Кип тар — короткий кожушок (без рукавів).

Кичера (кічера, тєчіра) — гора, покрита лісом. Кібіцувати — упадати біля когось.

Кльоци — колоди.

Кобих — коли б, якщо б.

Ковтати — стукати.

К о к у ц а р і (від к о к у ц и) — маленькі хлібці, що їх печуть перед Великоднем у середу.

К о л и б а — курінь для пастухів.

Комісник — назва хліба.

Консолик із векелеї — паличка з дерев’яного грибкового наросту.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше