СЛОВНИЧОК МАЛОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
Бай — забава, набуток, гуляння.
Банно — жаль; банувати — тужити, жаліти.
Бартка — топір.
Б а ю р — шнур, яким зав’язують бордюг.
Бегарик — довга жердина.
Безчесно — нема часу, ніколи.
Бенькарт — хлопець.
Б е с а г и — дві з’єднані між собою торби, в яких носять вантаж на плечах або перекидають через сідло на коня.
Б е ч к а — верба, лоза.
Биреш (биріш) — пастух волів.
Бідашечка — ласкаве звертання до дівчини.
Б і й н о (від боятися) — страшно, лячно.
Блсхований — побитий (прикрашений) бляхою.
Блєхівки — бляшаний посуд.
Бовтиці, бобрики— мосяжні, тобто бронзові прикраси для одягу.
Бордюг— шкіряний міх.
Б о т е й — отара овець.
Бритити си — голитися.
Будз — спеціально приготовлений сир.
Буджениці — м’ясо.
Буката — шматок, частина.
Бурешінники (відбурєшка — картопля) — картопляники. Бурлєком вил аз ити — боком лізти.
Бурнути — бухнути.
Буйно — гордо.
Бучина — буковий ліс.
Варе — невже, чи.
Варводити — гарчати.
В атра — вогнище.
Вбістати — обставити, оточити.
Вболікати — одягати.
В е р е м ’ є — добра погода (або погода взагалі).
Вибавлення — порятунок.
В и д м о — привид, марево.
Вильце — деревце на весіллі, прибране паперовими квітами і стрічками.
Вимодовувати — вигадувати, показувати.
Вино — виноград.
В и т и ц і — виті свічки.
Вицвєкований — прикрашений гвіздками (цвяхами). Відьменє — чортовиння.
Відей, видів — мабуть, певно.
Відрочений — відкладений, відстрочений.
Відрухово — механічно.
Вірехтовувати — даватися комусь взнаки. (Я тє вірехтую — я тебе провчу).
Вкатушувати (від катуш — в’язниця) — ув’язнити. Волощина — Буковина.
Вонно (водно) — постійно, повсякчас.
Воринє — дерев’яна огорожа.
Встекла би-с — щоб ти сказилася.
В чуді є — чудо.
Гавра — ведмеже лігво.
Гаджучка, гаджуга — молоденька смерічка.
Галиця підкаменна — гадюка, що сидить під каменем.
Г а р а к і — грубі, скручені, як линва, молоді деревця; ними прив’язують одну частину (талбу) дараби до другої.
Гаре — гаразд.
Гачі-крешєники — фарбовані штани домашньої роботи. Гемблювати — торгувати
Глєджинє (від глег) — процес ферментації молока, коли з нього роблять бринзу чи будз.
Г л я б а — важко, не можна.
Г м і н а — сільська управа.
Гонти — покриття на хату, маленькі дощечки. Гордо-чукітно — гордо.
Г о т у р — тетерев.
Гражда — спеціальна огорожа всього подвір’я.
Грань — жар, розжарене вугілля.
Г р е г і т — каміння.
Гугля — верхній одяг з вовняної домотканої матерії. Гуслєнка — кисле молоко.
Г у с т — смак.
Г у ш м а — пучок.
Ґазда — господар.
Ґ р у н ь — хребет гори.
Д а в и н а — сіно, що худоба лиш подавила, а не підмочила. Дармовиси — прикраси від одягу.
Д е л і н ь — далі, потім.
Д ж і г а — дрючок на кінці з гаком.
Дзьобня — сумка з шерсті, носиться через плече.
Дий його кату — біс його батькові, щоб йому грець.
Д і й м и т и — розуміти (нема тої дійми — то вам не під силу). Діправді (зіправді) — справді.
Домарєта — ті, що сидять дома.
Дранкава — пащекувата.
Д у р л е й — недотепа, дурень.
Д у ф а т и — клопотатися чимсь.
Жде пати — бити.
Ж е р е п — низька деревисто-повзуча рослина, зарослі.
Жєвко — живо, швидко.
Жєнувати — засоромлювати.
Жєчі — стріляти.
Живна середа — страсна середа перед Великоднем. Жирований — орнаментовий, інкрустований металом.
Ж и ч и т и — позичати.
Завостро — занадто, загостро.
Завод — сорт, рід.
Заворітниця — "одна часть вориння, спеціально зроблена, щоб розкладатися, заміняти ворота; тоді вона називається "струнка", а жердки на ній "заворітниці" (Г. Хоткевич).
Завороха — метушня, суєта.
Загінки — місце, де нога згинається (ззаду коліна).
За горо в — в Угорщині.
Законювати — причащати.
Запаска — жіноча спідниця з вовняної домотканої матерії. Застайка — дашок луб’яний на кілках.
Зачерати — черпати, набирати.
Зашкалубина — щілина.
Збавити — зіпсувати.
З блага — ввічливо, приємно.
Звергати — відкидати, відмовлятися. (Слова не звержеться — дотримає слова).
З гарда — жіноча нашийна прикраса.
З г у р а — сажа, бруд.
Зимарка (земнєник) — "хата на зиму високо в горах; щоб не зносити вниз сіна, гуцул складає його там, де росте трава, а потім на зиму йде туди, з худобою і живе в зимарці, доки скотина не поїсть сіна" (Г. Хоткевич).
Злєгати — родити. (Мирно злєгаги — щасливо народити). Зурітитися — зробитися неприємним комусь.
Ігій на тебе — а щоб тебе (лайливе).
І з в і р — дике, непрохідне місце.
І р с т и т и — хрестити.
Кагла — комин, димар.
Кал ай — бідний селянин, той, хто нічого не має.
К а н ц е р — майстер.
Карабушка — коробка.
Катуш (від кат) — в’язниця.
Кашиця — дерев’яне огородження берегів річки.
Келтунок — харчі, їжа.
Кертина — кріт.
Кємувати — тямити, пам’ятати.
Кєцка — зав’язь, якою прив’язують жердини до колін, коли роблять вориння.
Кивати — ворушити, займати.
Кип тар — короткий кожушок (без рукавів).
Кичера (кічера, тєчіра) — гора, покрита лісом. Кібіцувати — упадати біля когось.
Кльоци — колоди.
Кобих — коли б, якщо б.
Ковтати — стукати.
К о к у ц а р і (від к о к у ц и) — маленькі хлібці, що їх печуть перед Великоднем у середу.
К о л и б а — курінь для пастухів.
Комісник — назва хліба.
Консолик із векелеї — паличка з дерев’яного грибкового наросту.