23 (2)

— Комарі, — похмуро сказала Шелла.

Викрадач, який до неї обернувся, щоб уточнити, що їй треба від комарів, одразу шарахнувся. Напевно, не звик до дівчат, у яких від злості волосся починає зображати з себе змій.

— А я амулети від комарів купив, але не захопив їх, — озвався Яс, підозріло життєрадісним тоном. — Не думав, що вони нам можуть знадобитися сьогодні.

Хтось із викрадачів лайнувся й привернув увагу сумної Джульєтти, яку вели відразу два парубки, озброєні гнучкими гілками, за допомогою яких вони збиралися відганяти кажанів.

— Як вам не соромно? — грізно спитала дівчина. — Тітка Ебіль завжди казала, що лаються при дітях і жінках лише дуже невиховані чоловіки. За ними каторга плаче.

Один із парубків тут же спіткнувся, другий промимрив щось про дурнів.

— То що ми таки шукаємо? — спитав Яс, якому мовчати було нудно.

— Не ваша справа! — грізно гаркнув найвищий викрадач.

— То як ми його тоді знайдемо? — Яс ні крапельки не злякався, ще й став гиденько посміхатися.

— Воно тут зайве, тому й знайдемо!

— Ну-ну, — пробурмотів під ніс Малак.

Денька, який плівся попереду в супроводі ще одного парубка, несподівано зупинився і несміливо сказав:

— Знайшов.

Чергова роздвоєна лозина в його руках хилилася вниз і вібрувала.

— Що знайшов? — спитав Яс, випередивши викрадачів.

— А я знаю? Щось.

— Де воно? — спитав найвищий.

— Тут, — Денька постукав підошвою черевика по підозрілому місцю.

— Та не може бути! — обурився високий. — Не могло воно з порталу випасти під землю.

— А може, воно просто стало невидимим, — весело припустив Яс. — Ви там повітря помацайте, може, щось намацаєте.

Його одразу обізвали такими словами, що у Джульєтти почервоніли вуха.

Льєн тихенько хмикнув, подивився на зірки і заявив:

— Якщо ви перевантажили портал і у вас щось не дійшло до адресата, ви його навряд чи знайдете.

— Ми мага наймали, він сказав, що десь тут. Воно зовсім трохи не дійшло, — розповів один із Джульєттиних захисників від кажанів.

За це обізвали його.

— Ага, — азартно сказав Льєн. — Тоді копайте. В історії відомі випадки, коли посилки застрягали в столах та інших меблях. Чому б їм не застрягти під землею?

Малак глянув на Льєна дуже дивно, але нічого не сказав. А роздратована комарами Шелла ще й підтримала.

— Він відмінник, він знає, — похмуро мовила вона, прибивши чергову комаху. — Тож копайте.

Викрадачі переглянулись. Лопати вони з собою не захопили, якось не здогадалися. Але вихід вони знайшли швидко. Двох з найбільшими ножами поставили колупати землю. А балакучого Джульєттиного захисника змусили вигрібати землю шоломом. Студентів, особливо хлопців, теж хотіли змусити зайнятися цією справою. Але вони відмовилися, посилаючись на те, що магам слід берегти руки. Вигадав цю нісенітницю Льєн, а викрадачі, як виявилося, у магах розбиралися погано.

— Цікаво, що вони знайдуть і як докопаються до нього? — спитала допитлива Джульєтта.

— Водяну жилу, що піднялася близько до поверхні, вони знайдуть, — тихенько пробурчав Малак. — У нас так місця для колодязів вибирають, як Денька шукає. А тут ще й струмки то з'являються, то пропадають. Причому зробити те й інше вони можуть у будь-якому місці.

— Хи, — озвався веселий Яс. Йому ця ситуація дуже подобалася.

***

Натовп викладачів, які вирішили самостійно врятувати викрадених студентів, лаючись і спотикаючись, брів серед пагорбів. Двічі вони заходили в струмки, що ховалися серед густої трави. Одного разу натрапили на якихось зарослих особистостей і від несподіванки налякали їх так, що особистості розбіглися в різні боки, як таргани.

Роан ішов попереду, дивлячись на карту, на якій світився вогник маячків. Він ні на що не відволікався, навіть зарослих осіб не помітив, не кажучи вже про струмки. І вогник наближався. Особливо він наблизився, коли викрадачі зупинилися. Але відпочивали вони недовго, а потім взагалі кудись побігли, і Роану довелося прискорити крок, щоб відстань не збільшилася, бо знову почне боліти голова.

Взагалі викрадачі були дивні. Дорогою вони їхали не довго. Потім навіщось спалили свій віз і пішли тинятися між пагорбів. Навіть коней так і лишили на дорозі.

Напевно, там, куди вони йдуть, на них чекають інші коні.

***

— Тікаємо! — це слово Льєн видихнув за мить до того, як яма, викопана працьовитими викрадачами, взяла і різко заглибилася. Дуже сильно заглибилася, перетворившись на колодязь.

Малак, Денька і Яс не думали — Льєн відчував енергію і загрозу краще, ніж вони. Хлопці підхопили під руки дівчат та потягли їх до найближчого пагорба. Викрадачі, які погано знали Льєна, стали заглядати в яму і намагатися зрозуміти, до чого саме докопалися.

А потім у ямі загуло. Студенти дружно кинулися бігти і встигли добігти до яру, що ховався в траві, в який і скотилися.

Викрадачі теж, мабуть, зрозуміли, що втрачена посилка гудіти не буде і пішли за студентами.

— Тікаємо! — вголос гаркнув Льєн, схопив Джульєтту за руку і потяг за собою по дну яру, не дивлячись на те, що відбувається за спиною.

Яс, на відміну від Льєна, страждав на зайву допитливість. Тому побачив і викрадачів, що залетіли в яр, ніби після потужного стусану, і потік води, що вдарив батогом у небо, нагорі якого ворушилося і слабо світилося щось незрозуміле, і навіть чиюсь величезну зелену голову, що зазирнула в яр. Голова Яса вразила найбільше, і він, не оглядаючись, припустив за друзями.

Викрадачі напрочуд не відставали. А потім узагалі наздогнали і спробували перегнати.

— Що це було? — спитав один із викрадачів, коли люди добігли до кінця яру і вибралися з нього біля високого пагорба.

— Історичний факт, — сказав Льєн, сівши на землю. — Тут була одна із фортець Рейського Союзу. Тому й не дозволяють нічого тут будувати та й не хоче ніхто. Хоч і мало хто пам'ятає чому. Розумієте, фортецю знесли, але під нею було кілька рівнів підземель, в які навіть заходити мало хто ризикував. Рейці, вони були ненормальними. Пасток понаробляли, різних тварин натягли з інших світів. Захиснички. Знаєте, як на півночі якісь гробокопачі вирішили пошукати на місці такої фортеці артефакти та інші цінності? Так там довелося всі довколишні селища евакуювати і величезний круговий щит тримати, доки ловили тварюк і запечатували підземелля.