15 (2)

Варто було табору Роана перелетіти гори, як усі неприємності разом закінчилися.

Першого дня студенти тихо і мирно мучилися похміллям. Вони за час, який викладачі витратили на оплату кайгарів та оренду коней, встигли відсвяткувати повернення зі степів у найближчій корчмі, а спати дружно не пішли, за що й страждали. Лікувати їх Роан відмовився, сказавши Йяді, що діткам пора б зрозуміти: ніхто їх за руки не триматиме і з наслідками їхніх веселощів розбиратися не стане. Натомість наступному шинку страждальці зраділи як рідному і слухняно розбрелися по кімнатах.

Поки юні алкоголіки відсипалися, а Роан і Йяда намагалися створити щось спільне і зрозуміле із своїх польових нотаток, Хене писав листи родичам, сидячи поряд з дівчиною-приймальницею на портальній пошті. Родичі йому охоче відповідали, кікх-хей читав і писав наступного листа. Дівчина його відправляла, і поки нелюд чекав відповідь, сумно пила чай, зітхаючи про те, що такий симпатичний і приємний хлопець виявився зовсім не людиною.

Перевертні, чий метаболізм із наслідками алкогольного отруєння впорався швидше, ніж організми товаришів по чарці, будували страшні плани як загонять Малака в кут і допитають. Наразі він знову вийшов на перше місце серед підозрюваних. А на другому несподівано опинилася Ольда.

Всі наступні дні подорожі дітки поводилися мирно і слухняно, нікуди не лізли, ні в що не втручалися і навіть безглуздих питань не ставили.

Так вони до столиці і доїхали: займаючись своїми справами, мріючи про прекрасних принців, будуючи плани та скуповуючи дорогою дрібнички.

***

Шелла балансувала на підвіконні, намагаючись зловити в склянку бджолу, яка протестуюче гуділа, залетіла через відкриту кватирку і не додумалася вилетіти назад.

Джульєта бджіл побоювалася, тому сиділа на стільці біля дверей і готувалася вискочити в коридор, якщо комасі захочеться політати по кімнаті. До живота Джульєтта притискала книгу, яку сприймала як щит. А за Шеллою стежила невідривно, як кішка за здобиччю. І коли двері несподівано відчинилися, дівчина підскочила і мало не кинулася тікати.

— Ух, ти, — захоплено сказав Яс, безцеремонно ввалившись у дівчачу кімнату.

Шелла голосно пирхнула і все-таки накрила бджолу склянкою.

Малак сперся на плече Яса і теж з цікавістю витріщився на ніжки Шелли, відкриті з-за заткнутого за пояс подола широкої спідниці, яка заважала полюванню на комаху.

— Так, — сказала володарка гарних ніжок, припечатала до скла аркуш паперу і тепер акуратно рухаючи склянку, заганяючи бджолу на цей аркуш. — Зараз тебе вижену, потім гостей вижену, потім…

— Мишей виженеш, — підказав Яс.

— Навіщо? — здивувався Малак.

— Щоб не пищали.

Джульєтта відсунулася від хлопців разом зі стільцем і виставила книгу-щит у їхній бік.

— Злі ви, — сказав Яс. — А ми вас прийшли запрошувати на танці навколо яблуні.

— Які танці? — обережно запитала Джульєтта, підозрюючи, що Яс остаточно збожеволів, а Малак від нього заразився і почав рух у тому ж напрямку.

— Ай, не звертай уваги, — сказала Шелла, що вигнала бджолу і зістрибнула з підвіконня. Поправила спідницю, пригладила волосся і глузливо усміхнулася Ясу, що зітхнув. — Джульєтто, це просто традиція. Всі бажаючі йдуть уночі в сад, палять багаття в спеціальному місці, співають, танцюють під гру нетверезого барда, що сидить під яблунею, і діляться враженнями про літню практику. Це просто вільна ніч. Остання, наче. А на ранок усі мають писати звіти, твори та готувати практичну демонстрацію. Насправді ж більшість уранці відсипається. А меншість, яка не брала участі у святкуванні, бігає за викладачами, і просять допомогти і пояснити.

— Допомогти і пояснити? — перепитала Джульєтта, дивуючись шкільним традиціям.

— Ага, — сказав Яс і широко посміхнувся. — Завжди є розумники, які вважають, що чим раніше почати просити, тим більше шансів, що допоможуть. А насправді просто треба знайти свого викладача, який точно не відмовить, бо йому цікава тема. Он Шелла знайшла одразу. Йяда її навіть своєю ученицею називає та в аспіранти візьме. А мені не щастить, доводиться брати когось змором.

— У тебе репутація погана, — сказала Шелла і, уперши руки в боки, так подивилася на хлопців, що вони зрозуміли і пішли. — Бовдури, — обізвала їх вона.

— Шелла, а ми підемо? — спитала Джульєтта, коли кроки хлопців затихли.

Свято біля яблуні їй було цікаве, вона ніколи ні в чому подібному не брала участі. На Свято Урожаю її матінка не пускала, яка вважала, що діви благородної крові туди ходити не повинні. Це псує їхню честь і гідність. У ліс, шукати суницю і прив'язувати стрічки до дерева нареченої, навіть татко не возив дивитись. Уся сім'я була впевнена, що там небезпечно, та й давні традиції не те, чим слід займатися вихованій панночці.

— Звичайно, — серйозно сказала Шелла. — Це весело. Майже як стрибати через багаття на честь початку літа. Пити багато не будемо, добре, якщо по ковтку всім дівчатам вистачить. Хлопці спеціально купують гарне вино для дівчат, але нечасто вгадують, скільки їх прийде. А самі хоробро п'ють настоянку на змії, якої їм теж не вистачає. Тому після півночі зазвичай йдуть у місто, продовжують свято. І полювання на викладачів починають пізніше за дівчат на добу. Потім ще скаржаться.

— А танці? — спитала Джульєтта.

— Це ритуальний танець, — сказала Шелла і пустотливо посміхнулася. — Кожен студент знає, що після літньої практики навчання стає складнішим і насиченішим, тому слід заманити удачу. От і будемо її приманювати веселощами. Кажуть, вона часто приходить, тільки маскується і ніхто її не впізнає. Весело, правда?

— Так, — зачаровано підтвердила Джульєтта, яка навіть не підозрювала, що удачу можна заманити. — Ой, а костюм якийсь особливий треба?

— Спеціальний костюм треба буде на Маскарад Середини Літа. А вночі, головне, не забути амулети, які відганяють комарів. В іншому, щоб було зручно. От і одягаються, хто як звик. Ольда, напевно, прийде у старій батьківській формі, більшість дівчат будуть у легких літніх сукнях та теплих кофтах, а вранці будуть скаржитися, що трав'яні плями не відпираються. Так що одягайся, як тобі зручно, і не хвилюйся.