8 (3)

Джульєтта йшла і міркувала про те, що скаже чоловікові своєї мрії після того, як зіб'є його з ніг. Причому, вона так захопилася, що думок про те, що Янір може і не з'явитися сьогодні біля воріт, просто не допускала. А про те, що Янір хлопець міцний і тендітна дівчина навряд чи зможе його збити, взагалі не задумалася. Можливо, саме тому доля вирішила над нею пожартувати та підкинула черговий камінь прямо дівчині під ноги. І камінь цей був справжнісіньким. Джульєтта спіткнулася об нього, встигла усвідомити, що падає, а потім схопити когось за одяг і все-таки не впасти.

— Ой, — сказала Джульєтта, коли глянула в обличчя своєму рятівнику.

Ні, вона мала намір подякувати і вибачитися. Просто не очікувала, що тримається за сорочку розшукуваного Яніра.

— Хм, — глибокодумно видав хлопець.

— А я мало не впала, — тоном дитини, яка хвалиться, сказала Джульєтта і невпевнено хихикнула.

— Хм, — знову озвався хлопець.

Розмова щось не клеїлась. Джульєтта відпустила сорочку, утрималася від бажання розгладити долонею зім'яту тканину і, несподівано для себе самої, схилила голову, притиснувши долоні, складені разом до лоба.

— Вибач, — сказала щиро. — Я не хотіла тобі сорочку псувати.

— А ти смішна, — сказав Янір.

І Джульєтта зрозуміла, що цього разу перемогла. Він заговорив, перестав хмикати і заговорив. Тож план працює!

— Ти непритомніти не збираєшся? — спитав Янір.

— Ні, — невпевнено відповіла Джульєтта.

І подумала, що, мабуть, слід було впасти. На стежці якраз нікого крім них немає, тому йому довелося б допомагати. Можливо, взагалі поніс би до лікарів на руках. Чи це занадто?

— От і чудово, — сказав Янір, розвернувся і спробував піти.

— Почекай! — вигукнула Джульєтта і сказала перше, що спало на думку: — Я заблукала.

— Що?! — не повірив своїм вухам хлопець і демонстративно глянув на школу, що височіла ліворуч.

— Я репетирую! — випалила Джульєтта, кліпаючи очима і благаючи всіх богів, щоб він не запитав, що саме і навіщо вона репетирує. — Ось! А ще гарячого шоколаду я хочу. А всім не до мене, всі зайняті. Гарячий шоколад дарує мені життя та натхнення, а вони…

Джульєтта схлипнула, щиро засмутившись через те, що каже всі ці дурниці, які буквально позавчора вичитала в досить безглуздій книзі, і відчула, що ось-ось бурхливо розридається. Заплакати в неї завжди виходило легко. Іноді навіть усупереч бажанню.

— А, — сказав Янір і зацьковано озирнувся. — Шоколад. Добре, добре, напою я тебе шоколадом. Тільки не плач, бо мене в групу до Льєна засунуть. У ту, яка якийсь дивний курс проходить. Вони не повірять, що я тебе не кривдив!

— Шоколад, — сумним голоском вимовила Джульєтта, розуміючи, що виглядає якщо й не дурою, то дуже дивною особою.

З іншого боку, дивні особи, якщо вірити романам, завжди привертають увагу фатальних чоловіків. А Янір фатальний та красень.

— Ходімо! — рішуче промовив хлопець і пішов.

Джульєтта посміхнулася, подумки дорікнула його в тому, що він не запропонував жінці лікоть, за який їй належить триматися, і поспішила слідом. Оптимізму дівчина не втрачала. Не страшно, що розмова вийшла такою дивною. Шоколад вона збиралася пити довго і вдумливо, а принагідно завести розмову, більш гідну фатального чоловіка і прекрасної незнайомки.

Поїти Джульєтту шоколадом Янір збирався в невеликому підвальчику «Одновухий заєць». Заклад був привабливий тим, що там часто збиралися компанії студентів — як хлопці, так і дівчата, так що дивне дівчисько буде кому доручити. А то ця ненормальна сама до школи може й не повернутись. Заблукає, загубиться, а винний буде він.

Крім шоколаду в «Одновухому зайці» подавали дивний напій, що складався з чверті вина, трьох чвертей виноградного соку та колотого льоду. Дівчатам воно подобалося, вони склянку з цим напоєм могли години зо дві пити, а хлопці воліли з ним не зв'язуватися і замовляли пиво, у невеликих кількостях, бо в «Зайця» часто заглядали й викладачі. Ті, хто хотів напитися і погуляти, йшли подалі від школи, тому нічого дівчині в будь-якій компанії студентів не загрожувало. І це не могло не тішити. Тому що Янір мав намір позбутися її якнайшвидше і піти пошукати пригоди. Тіло прямо співало і просило бійки. Або хоча б забігу по дахах. Бо найдобріший магістр Ольшан, своїм занудством будив у студентах найтемніші бажання.

Роан теж йшов до «Одновухого зайця». Правда, маг про це навіть не підозрював, він просто вирішив дійти до першого зустрічного шинку та випити пива. А першим був саме «Заєць».

Яс усе в того ж «Одновухого зайця» вів друзів, перед якими був дуже винний. Через нього їм тепер не менше ніж півроку доведеться ходити на додатковий курс і зображати садівників у вихідні. І те, що тоді було весело всім, його не вибачало, що Яс розумів краще, ніж будь-хто. І в кого він такий уродився? Чому йому на думку вічно приходять добрі ідеї, які на перевірку виявляються не дуже добрими?

Бард Тебан Червоноголовий до «Одновухого зайця» не йшов. Його туди тягли відпрацьовувати борг і розважати гостей. Винною в цьому була одна симпатична аферистка, яка взяла з господині шинка гроші за виступ Тебана і не віддала їх йому. Та вона навіть про виступ не попередила! Так що думав бард зовсім не про свої проблеми, а про мінливу жіночу натуру. І репертуар у нього намічався відповідний.

Першим до «Одновухого зайця» дійшов Роан. Дуже у вдалому місці він стрибнув через паркан, іти було недовго. Щоправда, Роан не знав, що дійшов першим, а якби якимось дивом дізнався, напевно дуже образився б на ту саму долю, що розкидає каміння, і вирушив шукати інший заклад. Маг збирався пити пиво та відпочивати, як від лекції зі студентами, так і від підопічної. І бачити ні своїх студентів, ні Джульєтту він не бажав.

Роан сів за стіл у темному кутку, щоб бачити зал і спостерігати за людьми. Замовив пиво та тоненько нарізане в'ялене м'ясо до нього. І навіть почав насолоджуватися життям. І саме в цей момент до «Одновухого зайця» зайшли Янір і Джульєтта. Роан від несподіванки мало не подавився. За маяками він цілодобово не стежив, сильних емоцій підопічна не відчувала, так що найменше можна було очікувати, що безглуздий план, вигаданий на ходу, якимось чином спрацює.