7 (4)

А далі життя потекло своєю чергою.

Точніше, воно поскакало, з каменю на камінь, як гірський цап — недовгий політ, приземлення на тверду поверхню, поштовх і знову політ до наступного каменю. Іноді ще можна постояти, озирнутися, чахлий кущик, що росте в щілині, обскубти, а потім далі. Тому що, якщо не ворушитимешся, хтось обов'язково зжере.

Втім, якщо рухатимешся надто жваво і зовсім бездумно, обов'язково зірвешся з чергового каменю.

Роан ворушився продумано. У кав'ярню він таки встиг, добре провів час із гарною викладачкою, вислухав безліч веселих історій і навіть пообіцяв, що обов'язково звертатиметься по допомогу саме до неї, якщо знову з чимось не зможе впоратися, хоча чудово знав, що не звернеться. Ні за що на світі. Це незнайому богиню можна попросити допомогти із планом, а знайому красуню — ні. Тому що чоловік, якому весь час допомагає жінка, в очах цієї жінки перетворюється на молодшого братика. В кращому випадку. Хоча найчастіше — у нерозумну дитину.

Не те щоб Роан будував щодо Йяди якісь романтичні плани, у нього банально б часу не вистачило для завоювання такої дівчини, але хто знає, як воно далі складеться? Та й звик він із труднощами справлятися самостійно.

А труднощі не змусили на себе чекати.

Спочатку боязкий і чомусь весь час червоніючий хлопчик приніс Роану стос паперу, на якому були написані ті самі тексти про хімію, які навіщось знадобилися магістру Діньяру. Роан оцінив кількість листів, зрозумів, що якщо візьметься, то план точно не напише до терміну і пішов пересилати тексти братові. У Хене є два учні, ось нехай їх перекладом і покарає, бо у нього фантазії на них уже не вистачає. А на подяку за допомогу Роан пошукає метеорити, коли буде на літній практиці. Або, якщо пошлють до річки Рудиця, наколупає на піщаних схилах каміння, що зпікається з піску після попадання блискавки. Так далеко від Вогняних островів Хене не забирався, і йому, напевно, будуть цікаві будь-які знахідки. А людям вони все одно не потрібні.

Скориставшись портальною поштою і майже миттєво отримавши згоду брата на такий обмін допомогою, щасливий Роан подався дописувати план. Але того дня так і не дійшов. Гидка стара доля підкинула прямо під ноги черговий камінчик. Гарний, треба сказати, камінчик. Який смачно пах здобою.

Дівчина налетіла на нього з розбігу, схопилася за руку, щоб не впасти, глянула на Роана синіми, як небо, очима, а потім озирнулась. Після чого прошепотіла щось романтичне, судячи з тону, обняла мага за шию і стала цілувати.

Роан цьому, звісно, ​​здивувався, але відмовлятися і чинити опір не став. Хто ж знав, що слідом за дівчиною з провулка вискочить розхристаний хлопець із сокирою і, загорлавши щось про невірних відьом, кинеться одну з них убивати?

Дівчина шмигнула Роану за спину і стала звідти розповідати і без того засмученому хлопцю про його неспроможність як чоловіка. Той у відповідь теж не мовчав і намагався дістати юрку скандалістку сокирою. Роана ця дивна парочка смикала туди-сюди, як мішок, набитий соломою. А маг спочатку дивувався, потім знерухомив обох і, не чекаючи стражників, пішов.

У найближчий веселий будинок. Тому що вважав не зовсім адекватною свою реакцію на витівку невірної відьми.

Джульєтта теж справлялася з труднощами, і стрибала жвавою кізкою між школою та швейною майстернею, в якій замовила сукню для підкорення чоловіка мрії. Шелла, звичайно, натякнула, що цього чоловіка легше підкорити, якщо прийти до нього зовсім без сукні, але Джульєтта до таких радикальних методів була не готова. І взагалі вважала, що це принци повинні лазити у вікна до принцес, а не навпаки. Тому й носилася туди-сюди.

Майстерню вона знайшла випадково, просто трохи заблукала, коли йшла від магазину з канцелярією до школи. Але головне, що знайшла і миттєво спалахнула ідеєю про нову сукню. Зайшла, обрала тканину, фасон та прикраси, терпляче пережила примірку і вирушила до школи. А на півдорозі вирішила, що колір потрібен трохи темніший, та й мереживо краще вибрати з листочками, а не павутинкою, і повернулася. Вдруге вона повернулася разом із Шеллою. Просто хотіла похвалитися і запитати, наскільки вибраний фасон підійде. Втретє повернулася сама, бо захотіла, щоб ліф був прикрашений квітами із позолоченого бісеру. У четвертий — бо вирішила, що золото треба розбавити зеленню. Чому повернулася вп'яте, Джульєтта навіть не пам'ятала, але реакція майстра вже тоді була не дуже радісна. Вшосте він ледь не перед її носом замкнув двері і не відгукувався на заклики і стукіт, тому всьоме Джульєтта покликала з собою Рінку, яка саме сумувала від неробства і мріяла, щоб цю нудьгу хоча б черговим мишачим нападом розбавили. Рінку Джульєтта запустила в майстерню попереду себе, як кішку в новий будинок. Поспостерігала з-за рогу, як дівчина увійшла, і лише тоді  кинулася слідом. Зачинити двері майстер не встиг і зі стомленим виглядом вислухав Джульєттину розповідь про милі тоненькі атласні стрічки, що перетягують рукави біля ліктя і на зап'ясті.

Дівчата-швачки, що допомагали майстру, дивилися на Джульєтту із сумішшю захоплення і жаху, тому у восьмий раз вона вирішила не ходити і відразу сказала про пояс обшитий бісером і про обов'язкові кисті на кінцях цього пояса, які будуть дуже красиво звисати збоку.

Майстер тільки зітхнув і нагадав, що примірка буде післязавтра. Ще й неввічливо натякнув, що раніше приходити не треба.

— Невихований він якийсь, — вирішила Джульєтта, коли разом із Рінкою вийшла з майстерні.

Подруга чомусь хихикнула, а потім з цікавістю подивилася Джульєтті за спину.

— Там твій брат, — сказала страшним шепотом.

— Він мені не брат, — звично відповіла Джульєтта, не встигнувши зрозуміти, про кого говорять, але обернулася.

Роан із розсіяним виглядом саме заходив у двоповерхову будівлю, обліплену балкончиками, заставленими горщиками з трояндами.

— Куди це він? — здивувалася Джульєтта.

— Тобі краще не знати, — сказала Рінка і задумливо додала: — Якось я не помітила, що це місце поряд.