5 (2)

Джульєтта вперше в житті чистила картоплю. Досі вона навіть не підозрювала, що її треба чистити, а тут на тобі, Хабка взяла і всіх покарала, не забувши розказати в чому вони не праві. Найбільше вона лаяла Шеллу, причому, як здалося Джульєтті, через те, що вона розумна дівчина. А всі інші, причетні до погрому, отримали давно заслужене покарання.

Джульєтта і Шелла отримали картоплю і величезну каструлю, в яку слід кидати очищені овочі. А хлопчаки, що притягли в гуртожиток мишей, гігантський котел, який слід начистити до блиску.

Джульєтта підозрювала, що котел чистити складніше, ніж картоплю, тому хлопчикам навіть співчувала — вони в той котел могли залізти втрьох, накритися кришкою і спокійно там зимувати.

З картоплею донька градоначальника боролася невміло, але вперто. Виходило не дуже. У Шелли зрізалася тоненька шкірка і овочі були впізнавані, а в Джульєтти вони після чищення нагадували багатогранні геометричні фігури.

— А ти молодець, — сказала Шелла, кинувши в каструлю чергову картоплину.

Джульєтта здивовано подивилася на дівчину і знизала плечима.

— Молодець, бо не стала лаятись з Хабкою, погрожувати їй батьками, титулом та зв'язками, — пояснила Шелла і додала в каструлю ще один очищений овоч.

— А треба було? — зацікавилася Джульєтта.

— Ні, таких Хабка не любить і всі конфлікти з нею закінчуються тим, що шляхетних та іменитих виселяють із гуртожитку. Вони, звичайно, наймають собі житло недалеко від школи, але учням та студентам у місті не можна застосовувати магію без схвалення вчителів та викладачів. Власне, можна застосовувати лише щось побутове, за що отримано залік. Решта тільки в крайньому випадку. А навчання крайнім випадком не вважається. Отже, коли розумні люди йдуть поїсти, відпочити, щоб потім із новими силами взятися за тренування, найчастіше прямо у своїй кімнаті, імениті галопом мчать на полігон, який постійно зайнятий. Адже там і планове навчання проводять, і експериментують з чимось новим і… Загалом, проблем скандалісти створюють собі безліч і допомогти їм подолати ці труднощі не зможе навіть король. Та й не захоче, йому не потрібні маги-недоучки, що тренуються у людних місцях. Особливо у тих місцях, де ці люди такі ж імениті, як і недоучки. Зрозуміло?

Джульєтта кивнула, помилувалася власноруч почищеною картоплиною, що стала схожою на карету і сказала:

— А татко просив не привертати увагу.

— Та не привертаєш ти, — впевнено сказала Шелла. — У школі таких як ти багато. Просто, розумієш, вважається, що всі учні та студенти між собою рівні, але це не так. Спочатку всі діляться за походженням. Причому, хто є хто зрозуміти не складно. Достатньо подивитися на одяг, на манери, послухати промову. Це потім дівчатка з далеких хуторів навчаються пристойно одягатися і правильно розмовляти, а спочатку… Ну, ти ще побачиш. Насправді, навіть різницю між дітьми багатих купців і дітьми аристократів відразу видно. Вони поводяться по-різному. А титулами найбільше хизуються чомусь ті, чиї батьки цей титул зовсім недавно купили, або успадкували від далекого-далекого родича. Ось. А потім, через пару років, усі починають ділитися на талановитих, бездарів, розумних та не дуже. І походження тут зовсім не грає ролі. Це звідкись здалеку до цієї школи беруть або дуже багатих, або високого походження, або дуже талановитих, а столичних дітей приймають усіх підряд, не проганяти же їх із міста разом із сім'ями.

— Зрозуміло, — сказала Джульєтта, вирішивши, що Школа Стихій дуже дивне місце.

Картопля поступово чистилася. Ніж натиснув до почервоніння пальці Джульєтті і вона намагалася взяти його зручніше, але або їй з ножем не пощастило, або з пальцями, а справа не ладналася. І розмовляти не хотілося.

А потім двері відчинилися, і в кухню увійшли нові охочі чистити картоплю. Вигляд у прибулих був непрезентабельний, одяг чимось заляпаний, та й смерділо від них паленим. Підганяв новеньких низенький бородатий чоловік, обзиваючи такими словами, що Джульєтта почервоніла і опустила голову.

Винен у всьому, як завжди, був Яс. Цей довготелесий ідіот, якого незрозуміло за які заслуги перевели на другий курс, в черговий раз купив чергову погань у чергової підозрілої зілляварки і не придумав нічого кращого, ніж притягнути куплене до своєї кімнати. А там, як на зло, сиділи Льєн і Малак. Перший намагався відчистити з рукава куртки засохлу кашу, в яку непомітно для себе десь вліз, а другий розважав друга розмовою. І все б закінчилося добре, але саме в цей момент до школи повернувся життєрадісний ідіот Яс і насамперед почав хвалитися придбанням. Причому, описував його так, що навіть Малак, який стабільно завалював зілля, не повірив, що в пляшці те, за що було заплачено.

— Так не буває, — впевнено сказав невисокий блондин.

— Буває, — уперто заперечував високий.

— Не можна в одне зілля впхнути і швидкість, і витривалість, — стояв на своєму Малак. — Такі зілля навіть пити разом не можна, людський організм не витримає.

— А воно для кікх-хей, але якщо ми його допрацюємо… — продовжував упиратись Яс.

— Кікх-хей не користуються зіллями, — вирішив втрутитися в розмову відмінник Льєн.— У них інша магія. Вони практично не можуть впливати на світ. Тільки через артефакти, які вони створюють роками. Зате вони можуть змінювати себе і саме тому швидші, витриваліші і сильніші за людей…

— Вони за допомогою зілля себе змінюють, — заявив Яс.

Малак натурально застогнав і стукнув себе долонею по лобі.

Льєн несподівано для себе хихикнув.

А Яс образився, рішуче відкрив пляшку і встиг сказати:

— Дивіться!

Після чого з пляшки полізла піна і почала горіти.

— Дивне слово-каталізатор, — сказав Малак і спробував піну загасити, але вона увібрала в себе воду і веселим вогняним струмком потекла до дверей.

— Накривай її чимось! — закричав Льєн, уявивши, що буде, коли загоряться двері.

Яс зірвав зі свого ліжка покривало і кинув на піну. А вона, замість того, щоб згаснути, бризнула з-під нього на всі боки і стала горіти веселими вогниками там, куди потрапила. На щастя, горіла недовго і нічого підпалити не встигла, залишивши лише чорні маслянисті плями.