Камінці

розділ 2

 

Розділ 2

Ши. Військо.

Ймовірно, на вас скоро чекає боротьба. Битися, наступати чи тікати — вирішувати вам. Зволікання спричинить втрати. Люди, від яких ви залежите, повинні так само думати. Тут потрібні твердість та рішучість.

(Книга змін).

 

Джульєтта, підібгавши губи, спостерігала за тим, як тітонька Ебіль, репетуючи і заламуючи руки, керує завантаженням багажу. Якби самовпевнена тітка щось у цій справі розуміла, так ні. Зате волала так, що від неї сахалися і чоловіки, що тягли скрині, і покоївки, які стежили, щоб нічого зайвого не забрали, і коні. Кучер, який перевіряв, як закріплені ті скрині, які затягли на дах, через її особливо пронизливий крик взагалі мало не впав на землю. І обізвав тітку такими словами, що Джульєтта, яка їх почула, поспішно записала, боячись забути. Яскраво він її обізвав. Яскравіше звучала лише «королівська жаба» Роана.

Роан, до речі, стояв осторонь і вислуховував інструкції тата. Слухав маг уважно, а не так, як минулого разу. Минулого разу він взагалі був якийсь незосереджений. Мабуть, не виспався. Зате батькові сподобався ще більше, ніж спочатку. І, здається, Джульєтта почала розуміти, чим саме.

Зазвичай перед татом лебезили, намагалися кланятися нижче і здаватися краще, ніж вони є. А Роан примудрявся слухати серйозно, уважно та спокійно. У нього було почуття власної гідності. І здавалося, навіть перед самим королем він схилиться рівно настільки, наскільки передбачено етикетом, ні на палець нижче і ні в якому разі не вище. Саме тому навіть тітка Ебіль не ризикнула Роана повчати і досить спокійно поставилася до того, що її улюблену вихованку відправляють кудись із цим молодим чоловіком.

Джульєтта зітхнула і знову подивилася на тата й Роана. Напевно, тато знову пояснює йому, що сподівався, що магія в доньці так і не спалахне. А на ту іскру, що тліла, можна було не зважати. Спокійно видати дитину заміж за гідну людину і чекати онуків. Натомість довелося таки відправити до школи. Одразу до старшої, адже загальні дисципліни молодшої школи донька вивчала. От тільки вчитись у старшій вона буде не три роки, а цілих п’ять. Тому що магію доведеться вивчати із самого початку.

Джульєтта ще раз зітхнула і пораділа тому, що вона не одна на все королівство такий ось унікум, у якого магія прокидається несподівано і не в ранньому дитинстві. Дві групи у Школі Стихій стабільно набиралися щороку. І таких людей приймали не лише до цієї школи. Отже, все буде добре. Боятися нічого. У неї навіть захисник у тій школі буде. А там, може, й кохання зустрінеться.

Джульєтта зітхнула знову, заплющила очі і, не звертаючи уваги на крики тітки, стала фантазувати про чоловіка своєї мрії. Він, звичайно, не буде рудим. Джульєтті і рудих родичів вистачало. Краще синьоокий брюнет, з таким чудовим носом, з не менш чудовою горбинкою. І підборіддя має бути чоловічим, важким, ніби з каменю висіченим. Он у Роана теж непогане підборіддя, правда, все псують ямочки на щоках. І навіщо чоловікові ямочки? Ямочки мають бути у дівчини, вони роблять дівчат милими.

Джульєтта ще раз зітхнула, поскребла ніс і трохи подумала про те, чи зможе винайти зілля здатне вивести ластовиння? Ластовиння, за словами татуся, теж робить дівчат милими. Ось тільки у Джульєтти це ластовиння були якесь неправильне і недоречне. Нічого милого вона в ньому не знаходила, хоч як придивлялася.

Ще один раз зітхнувши, дівчина вирішила, що краще й надалі думатиме про чоловіка мрії. Він, звичайно ж, повинен бути високим, широкоплечим і худим. Толстих чоловіків Джульєтта не любила і вважала, що їх навіть вік не вибачає. Татко ж не погладшав, так що й інші могли б цього не робити. І добре б були такі ширококісні, як той же Роан, це ще можна пробачити. Але коли йде щось у кавалерійських чоботях, натягнутих на тонкі ноги, і несе поперед себе пузо, це жахливо. І Джульєтта, мабуть, повісилася б, якби довелося за щось таке вийти заміж.

Дівчина здригнулася і знову повернулася до образу чоловіка мрії. Раніше їй хотілося, щоб у цього чоловіка були кучері. Тепер, після втечі фальшивого нареченого, кучері їй подобатися перестали. І треба було підібрати якусь зачіску.

 

Отримавши чергові інструкції від нещасного батька дурнуватої доньки, Роан пішов до тієї самої доньки. Дуже мрійливий вигляд в неї був. Раптом щось знов задумала? Наприклад, втечу в ліси, до вовків і диких кабанів, які цій дівчині з якоїсь причини миліші за школу магії. Джульєтта бігтиме, плутатиметься у спідниці, спотикатиметься через коріння, мріятиме про зустріч із перевертнем, який виявиться сином обмовленого кимось там князя. А Роан буде весело її переслідувати, верхи на мітлі, збиваючи головою шишки, розлякуючи білок і виколупуючи на льоту комах з очей. Зі своїх очей, а не білячих.

Маг так яскраво уявив цю картину, що мимоволі прискорив крок. І обличчя в нього, напевно, було перекошене. Інакше чому ті чоловіки з коробками на плечах відскочили?

Джульєтта ж на Роана подивилася мрійливим поглядом і хихикнула.

Хлопцю стало ніяково і захотілося повернутися до її батька.

— Точно! — чомусь зраділа дівчина. — У нього має бути такий рот!

Роан запідозрив, що дівчина розчарувалась у живих чоловіках і вирішила зліпити собі ідеал – з викопаних на найближчому цвинтарі трупів. Чомусь у те, що вона вирішила зліпити скульптуру, зовсім не вірилося. Не в її характері.

Може на неї амулет, що відвертає від цвинтарів, повісити? Такий, що відвертає і не знімається. Головне, зробити його гарним, щоб дівчина не дивувалася, що носить його.

Чи простіше сказати, що амулет приваблює кохання та удачу?

Над цією проблемою треба було подумати.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше