розділ 9

ГУАЙ. Вихід

Коли розкриваються небеса і на землю обрушуються лавини дощу, в розлючених хвилях гинуть навіть найсильніші, пропадає їхнє багатство. Слід завжди пам'ятати про таку небезпеку. Тим більше у стосунках із людьми. Її створюють ті з них, хто не має великого розуму, втратив контроль над собою і змітає всі традиційні устої. Постарайтеся зміцнити їх так, щоб потоки зла не поглинули все добре.

(Книга Змін)

Якби хтось запитав у Яса, чи бажає він трудитися на благо Старої Школи або воліє й надалі робити дурниці і лінуватися, він би без сумніву вибрав друге. Лінуватися йому було не нудно. Тим більше, навіть у відсутності будь-яких важливих справ він знайшов собі заняття: спостерігав за взаємодією кота і шуршалок і вже встиг дійти висновку, що рудий пройдисвіт у бідних печерних рибалок влаштувався королем. Як він переконав їх у своєму високому походженні, Яс зрозуміти не зміг. Але рибу вони носили справно, дозволяли заглядати в нори і навіть обурено клацали, коли нерозумні люди кота проганяли.

Якоїсь миті Яс навіть запідозрив, що влите в кота зілля дуже здорово підвищило його інтелект. І майже два дні чіплявся до Шелли з пропозицією скористатися обмінною коробкою та приготувати зілля ще раз. А потім провести випробування, підлити його, наприклад, майстру Руміну. Ну, чи щура якогось зловити, якщо їй так шкода старого зануду.

Шелла, на жаль, не погодилася.

А Малак зумів довести, що ідея з майстром Руміном дуже погана. Просто припустив, що зілля коту додало переконливості, а зовсім не розуму. А Румін із збільшеною переконливістю відверто лякав.

Загалом, Яса у позаплановій практиці все влаштовувало. Але потім хтось згадав, що в школі є ціла купа байдикуючих студентів, і почав шукати для них заняття. В результаті Яс із друзями та обмінною коробкою опинився в оранжереї. Буркет там якраз зжер всі небезпечні рослини і тепер продовжував об'їдати безпечні, користуючись тим, що маги-рослиноводи цього не бачать. Студентам ж довелося ніжно і акуратно збирати гілки, що впали з екзотичних дерев, підрізати чагарники і намагатися не витоптати квіти.

Яс під шумок намагався засунути щось у обмінну коробку. Просто з цікавості. Йому було дуже цікаво, що надішлють натомість. А Шелла шипіла і лаялася, тому що в її розумну голову спало на думку, що не можна міняти що попало на інше що попало. А література, де б описувалося, що на що міняється, їй щось не траплялася. Попросити ж Роана, який має доступ до місцевої бібліотеки, пошукати ще й у ній, дівчина поки що не наважувалася.

— А може, це спробуємо? — спитав Яс, показавши Шеллі гарний різьблений лист, обірваний з найближчого куща.

Водниця відійшла від хлопця на кілька кроків і роздратовано смикнула кущик бур'яну, що випустив колоски, якому місця в пристойній оранжереї точно не було. Бур'ян у землі сидів міцно і піддаватися не бажав. А Шелла не хотіла випускати з рук обмінну коробку, підозрюючи, що тоді Яс точно напхає в неї всього підряд і від щирого серця.

— Злюка, — пробурчав хлопець і обернувся у пошуках підтримки.

Нажаль, підтримувати його ніхто не збирався. Малак понуро клацав секатором біля куща, від якого не відходив з того моменту, як студентів пустили в оранжерею. Чи вирізав там щось високохудожнє, чи просто робив зайнятий вигляд, щоб і його не припрягли до виносу сміття, як  деяких розумників, які вирішили, що можна пограти в чагарниках у карти і ніхто цього не помітить.

Джульєтта і Льєн, присівши і схиливши голови один до одного, по черзі тицяли пальцем у світло-зелений паросток, виявлений під купою прибраних гілок, і щось обговорювали. Можливо навіть те, а чи не повернути гілки назад, раптом ця рослина цінна, і в інших умовах вона не росте. Хоча Яс підозрював, що тему для розмови вони знайшли цікавішу.

Денька з приреченим виразом на обличчі відчеплював від штанини дрібне колюче насіння, яке зібрав, сам того не помітивши, і за яке вже був облаяний пробігавшим повз незнайомим магом. Маг стверджував, що насіння цінне, і обіцяв відкрутити голову за втрату навіть одного зернятка. Коли він встиг їх перерахувати, ніхто так і не зрозумів, але Денька чомусь повірив і поводився з насінням, як з дорогоцінним камінням.

Інші були далеко і перекрикуватися з ними Ясу не хотілося. Тільки непотрібну увагу привернеш.

Натомість хлопець став спостерігати за буркетом, який, оглядаючись, обривав листочки з  куща, квітучого рожевими мітелками, клав їх по одному в рот і з явною насолодою жував. Кущ, здається, був із особливо цінних та рідкісних. Тому буркет побоювався не дарма. Але ось того, що побачивши всього лише майстра Росно, абсолютно байдужого до всієї цієї зелені, буркет шарахнеться і з тріском вломиться найближчі зарості, Яс точно не очікував.

— Що це з ним? — спитав Малак, відволікшись від клацання секатором.

— Не знаю, — озвався Яс. — Досі він так лише на чорну траву реагував. Навіть від дітей тікав з більшою гідністю та меншою поспішністю.

— Може у майстра Росно повні кишені чорної трави, — байдуже припустила Шелла і, таки поклавши обмінну коробку на землю, правда так, щоб Яс до неї не дотягнувся, вчепилася в бур'ян обома руками.

Яс хмикнув і знизав плечима, вирішивши собі, що майстер Росно дуже підозріла особа.

***

Ленс Дановер тим часом встиг втомитися від маленького містечка та людей, які його населяли. Колишню дружину ці люди або не знали, або знали і підносили її до неба. Розкажи він навіть комусь, через що з нею розлучився і як вона помстилася кривдникам, ця думка навряд чи змінилася б у когось. Навпаки, її б ще більше поважали, і наступних п'ять-десять років усіх новонароджених дівчаток лише Лілами б і називали. Вона і так для них героїня та мучениця. Навіть померти не змогла спокійно — вичерпала залишки свого дару, намагаючись урятувати доньку та її чоловіка, от і загинула.

Щоправда, що колишня магіня рятувала доньку, місцеві жителі не знали. Але й знай вони, навряд чи вважали б цей подвиг менш героїчним.