8 (3)

До будівельників, магів та інших фахівців шуршалки звикли швидко. А після того, як вони розчистили та розширили вихід із грота в море, навіть полюбили. Виражалася ця любов в тому, що вони поступалися дорогою, не плуталися під ногами і приносили рибу. Останню такі добрі люди оцінили майже одразу, як тільки отримали на обід підгорілу комковату кашу.

Справи з водою, що накопичилася десь за стіною, були гірші. Як вона раніше потрапляла у море, не зрозуміли навіть фахівці. Плани підземель скільки не шукали, так ніде й не знайшли. Вивчити їх заново через ту саму застояну воду було неможливо. Тому нещасні фахівці почали її вичерпувати, за допомогою магії, ледь не по чайній ложці, побоюючись, що інакше все почне руйнуватися. Помічники, а тим більше любителі завадити їм у цій справі були не потрібні. Чого не розумів Мартек.

Цей діяч спочатку бігав по гроту, розлякуючи шуршалок і, двічі посковзнувшись на рибі, вимагав негайно зміцнити склепіння, щоб його дорогоцінний музей не впав. Любителя музеїв запевнили, що все зміцнили достатньо і нічого не звалиться. Він трохи подумав і став бігати з вимогами зробити у склепінні дірку і допомогти йому залізти до музею. Мартеку терміново знадобилося переконатися, що там усе гаразд. Його послали настільки поганими словами, що вражена Джульєтта, яка саме ходила помилуватися незвичайними звірами і забрати кота, швидко злетіла сходами і потім довго не наважувалася знову піти до грота.

Кіт, до речі, до шуршалок тікав постійно, Яс навіть запідозрив, що він намагається сколотити з них армію для боротьби з свавіллям. Втім, заважати своєму коту будь-що сколочувати він не збирався.

Всі інші вважали, що кіт, як і сам Яс, просто дуркує. Тому що вже на третій день стало зрозуміло, що студенти у цій школі поки що не потрібні. Їх зрідка намагалися змусити зайнятися прибиранням, але розуміли безперспективність цього заняття і відпускали. Важко прибирати, коли бажаючі прибирання самі не знають, що можна викинути, а що слід для початку роздивитися та вивчити. До бібліотеки студентів взагалі пускати не захотіли. Як і в оранжерею до того, як буркет зжере всю небезпечну і некорисну траву. Маги чомусь вважали, що студенти натягають насіння і розсіють його на найближчому полі. Після чого прийдуть розлючені селяни та влаштують пожежу.

Про зниклий пагорб Яс розповів усім охочим слухати під час приготування супу з викрадених овочів та сушеного м'яса, яке знайшлося в сумці запасливої ​​Ольди. Охочі слухали з великим інтересом. Лесі, яка крутилася навколо практикантів через те, що вони примудрялися непогано харчуватися і охоче ділилися цим харчуванням, трохи подумала і висловила припущення, що там, напевно, ілюзія. Така сама, як була в підвалі. З чим і пішла відпрошуватися у когось заради дослідження аномалії.

Утримувати Лесі чомусь не стали.

Так і вийшло, що відразу після обіду майже половина студентів, Лесі, Роан і Йяда вирушили шукати загадково зниклий курган.

Ні, для початку вони вирішили пошукати злодійкуватого хлопця. Але через те, що в яру було темно, і співрозмовника що Яс, що Малак роздивились погано, довелося задовольнятися в якості провідника підсліпуватим дідком, що прагнув пригод, але був не здатним дійти до них самостійно.

— Чуєте, який жах? — загробним голосом спитав дід, довівши компанію до нічим не примітного поля, майже круглого і зарослого кропивою впереміж з полином.

Маги відразу зрозуміли, чому нікому не хочеться ходити на це поле, але про всяк випадок прислухалися до відчуттів.

Жодного остраху ніхто так і не відчув. Декому знову хотілося їсти, водив дід магів по полях, луках і ярах досить довго. У Ольди свербіла лопатка, її туди вчора комар вкусив. Джульєтту взагалі потягнуло на романтику, і вона заявила, що в подібних місцях обов'язково має бути прохід у інший, казковий світ.

— І хто туди полізе перевіряти? — спитала Лесі таким тоном, що зразу ставало зрозуміло — вона лізти в кропиву не стане. У жодному разі. Навіть якщо там десь валяється скриня з дорогоцінним камінням, все одно не полізе.

— А може, вона ілюзорна? — несміливо спитав Яс, і його одразу визначили в добровольці. Ніхто інший перевіряти цю теорію не захотів.

Кропива виявилася справжнісінькою, Яс це відчував навіть крізь одяг. Хлопець із превеликим задоволенням описував усі свої відчуття і йшов уперед. А потім у якийсь момент круто повернув праворуч, не помічаючи цього. Його змусили змінити напрямок і йти далі. Але у Яса знову не вийшло.

— Так, — задумливо сказала Лесі. — А я, як і раніше, нічого не відчуваю. Ту ілюзію я бодай відчувала, хоч і не могла пройти. А цю…

— Може вона сильніша... ну, або вища за ступенем захисту, — припустив Роан, який теж нічого не відчував. — Або більш чужа, ніж та. Її створили ще дивнішим способом.

— Нелюдським, — життєрадісно сказала Джульєтта, яка, мабуть, остаточно повірила, що серед кропиви ховається прохід у казковий світ.

— Може, й нелюдським, — не заперечував Роан.

Щоправда, ділитись припущенням, що творці ілюзії можуть ховатися з поганими намірами, він не став. Спробуй про це скажи і ця компанія знову почне шукати чорну траву, немертвих, драконів та інші дивні речі. Краще відкриттям потурбувати когось іншого. Написати, наприклад, до столиці. Хоч би магістру Лєсці, а він вирішить, з ким про це поговорити.

І цілком може виявитися, що ілюзія звичайна, просто ні в нього, ні у Лесі та Йяди не вистачає умінь та сили дару, щоб її побачити. Хоча що, а ілюзії давно не були для Роана проблемою.

— Гаразд, — сказав Роан. — Повертаємось. Пройти ми тут не зможемо. Краще пошукаємо інформацію в бібліотеці та архіві. Може, ніякої загадки взагалі немає, просто якась природна аномалія, яка згадується у хроніках.

— І з моїм учителем можна порадитися, — сказала Лесі.

Сперечатися з ними, як не дивно, ніхто не став. Навіть спраглий пригод дідусь вгамувався. Дуже кропива була розлога і соковита.