розділ 6

КУЙ. Розлад

Розбіжності через дрібниці можуть призвести до конфліктів у найважливіших питаннях. Звідси випливає, що поступки сприяють більшому порозумінню. Навіть якщо ви маєте рацію, але вперто стоїте на своєму, одне це робить вас неправими, оскільки ваша впертість настроює проти вас оточуючих настільки, що вони заважатимуть вам йти до вашої мети.

(Книга Змін)

У тому, що ходіння по гостям не найкраща ідея Роан остаточно переконався, щойно зрозумів, що відбувається в будинку, який залишився на майстра Руміна. Цей, м'яко кажучи, нерозумний чоловік примудрився розгубити половину підопічних, а другу половину довести до того, що вони поховалися від нього на горищі та в кімнатах. Тиху блакитнооку колегу майстер довів до істеричних ридань, причому навіть Йяда не змогла випитати, чим саме. Схоже, Румін просто чіплявся до дівчини з різними претензіями, от і довів.

Довести до чогось Росно йому не вдалося тому, що хитрий молодший учитель зачинився в кімнаті і наклав на двері щит тиші. Його і Роан зміг вистукати лише коли зі злості став довбати по стіні принесеним Ясом дубовим табуретом. Ага, Роан бив табуретом об стіну, в кутку зі стелі з шарудінням сипалася штукатурка, Яс стояв поруч і тримав на руках кота, що лежав на спині розкинувши лапи і цілком успішно зображав труп. Загалом, краса. Єдина радість, що на цей гуркіт із кімнат повиглядали студенти і стало можливим переконатися, що хоч частина з них нікуди не поділася.

Як пізніше з'ясувалося, студенти, які ховалися на горищі від Руміна, сиділи там не просто так і не в гордій самоті. Компанію їм становило вино і лікарський довідник з мазями і притираннями, більшу частину яких у жодному разі не можна було приймати всередину. Відібравши книгу і трохи її полиставши, Роан зрозумів, що недолітки вирішили як мінімум влаштувати Руміну розлад шлунку, а максимум — отруїти на смерть. Була там навіть мазь від радикуліту, до складу якої входила травичка, отруєння якою довести практично неможливо.

Роан продемонстрував колишньому вчителю знахідку і натякнув, як цією книгою можна скористатися, але на непробивного Руміна враження не справило. Чомусь він наївно думав, що студенти не посміють. Роан махнув рукою і вирішив не пояснювати, що серед студентів може виявитися як аристократка, чиї предки традиційно травили ворогів, так і син найманого вбивці, якого навчали цій професії, поки не виявили в ньому магічний дар.

Ще пізніше з'ясувалося, що загадково зниклі студенти знайшли в саду за будинком непрацюючий фонтан, розвели в ньому багаття, поставили казанок на триногу і готували зілля. Нібито, щоб вигнати з будинку комарів, які встигли набриднути одній із дівчат. Роан вдав, що повірив. Тим більше, в казанку було банальне зілля для очищення шлунку, а не щось гірше. Та й не хотів він вирішувати проблеми людини, яка мало того, що сама їх собі створює, намагаючись довести студентам, що вони ідіоти, так ще й на спроби допомогти реагує так, ніби хтось покусився на його священне право нести істину в маси. А враховуючи, що ця людина набагато старша за Роана... Та марно воно, у такому віці люди змінюються, тільки якщо самі захочуть. А Румін явно не захоче, він собі подобається такий, як є, ідеалом себе вважає.

Ранок наступного дня ознаменувався навалою бардів та гінців з букетами. І ті, й інші шукали Джульєтту. Перші — бажаючи оспівати її чудову красу та ангельський характер, другі —віддати квіти — лілії, ромашки і магічно виведені пізні чорні тюльпани. Надсилати троянди ніхто не ризикнув, мабуть, запідозрили, що колючі квіти дівчині не подобаються.

Джульєтта помилувалася навалою, забрала квіти, написала у відповідь на записки, що дарувальники помиляються у своїх припущеннях, і повідомила бардам, що терпіти не може піснеспіви вранці, особливо на свою честь. А потім, поки барди та посильні не розійшлися, почала голосно розпитувати Йяду, чи можна наслати на відстані чоловіче безсилля на незнайомих людей. І Йяда згадала, що такий спосіб є, і обіцяла при першій нагоді написати комусь листа, щоб уточнити подробиці.

Студенти, які зібралися під парканом заради цієї вистави, давилися сміхом. Непробивний Румін, якого принесла якась нелегка, завів нудну лекцію про часи своєї молодості, відповідальність та інші високі матерії. А Росно чомусь стояв і посміхався. І дивився він на Руміна.

Поснідавши в найближчому до будинку шинку і розлякавши там відвідувачів, студенти вирушили в дорогу. І встигли від'їхати досить далеко від міста, перш ніж кота та Руміна почало нудити. Кота чи то захитало, чи позначилася вчорашня ненажерливість. У стані Руміна Роан запідозрив доварене вчора зілля. Але проникатися проблемами до цієї парочки він не став, вирішивши будь-що доїхати до обіду до заїжджого двору. Бо стирчати спекотним днем ​​посеред дороги було б тим ще задоволенням. Після цього Руміна б точно хтось отруїв, і подорож би зупинилася надовго. Поки приїдуть дізнавачі, поки всіх опитають, поки щось з'ясують... так і літо може скінчитися.

Румін у результаті звернув в селище, що виднілося справа, в надії відпочити там і полікуватися, а потім усіх наздогнати. А кіт так і лежав у Яса перед сідлом, зрідка підводячи голову і мерзотно скаржачись на життя.

***

Заїжджий двір біля дороги, виявився частиною невеликого і абсолютно нового села. У нього навіть назви ще не було, і воно навряд чи було внесено до реєстрів, зате трохи правіше заїжджого двору був крихітний цвинтар, початок якому поклав бродяга, який вирішив померти від старості прямо за столом. Будиночки села вишикувалися вздовж дороги, радували погляд свіжою фарбою та рудою черепицею. За ними спускалися до яру городи. Трохи далі сяяв дзеркалом ставок. Краса, загалом.

Розпитавши людей, Роан з подивом дізнався, що селитися тут почали два роки тому. Якось само так вийшло. Спочатку поряд з заїжджим двором вирішив побудувати собі будинок пасічник, який до тридцяти років успішно возив бджіл по околицях на возах і ночував де доведеться, а потім зустрів симпатичну вдовицю з дрібною дитиною і зрозумів, що якщо бажає обзавестися сім'єю, слід забрати з грошосховища трохи відкладених грошей і забезпечити цій сім'ї гідне житло. Люди в навколишніх селах йому не дуже подобалися, мабуть, через те, що періодично намагалися то красти вулики, то палити вози, а то й зовсім звинувачувати в темному чаклунстві. Не давали їм спокою його уявні багатства. А біля шинку і охорона для сім'ї, і новини завжди знаєш, та й господар шинку давній друг.