3 (3)

— Шелла, там таке сталося! — сказала Джульєтта, ледве зачинивши двері.

— Де? — озвалась подруга, яка знову перебирала якісь трави.

— Спочатку у кав'ярні. Я там якусь юрідну тітку Льєна підпалила. Але вона була сама винна, обізвала мене мало не дівчиною з веселого будинку, носила жахливий капелюшок, який робив її схожою на зелену жабу, і, взагалі, хамила і погрожувала. Ось. І я її підпалила випадково. Але її відразу ж загасили, тільки капелюшок згорів і трохи волосся. І ця тітка так кумедно бігала.

— Молодець, — похвалила Шелла, з підозрою розглядаючи розлаписту рослину, схожу на лопух. — Так їй і треба. Погрожувати недобре.

— Так це ще не все, — шепотом сказала Джульєтта.

Шелла зацікавлено подивилася на неї.

— Ми з тієї кав'ярні втекли, не чекаючи, поки скандальна тітка схаменеться. А потім сиділи на лаві під деревом і розмовляли. А потім цілувалися, ось. А потім прийшов буркет і все зіпсував. А я тепер ніяк не згадаю, що там треба було сказати.

— Де? — спросила Шелла і навіть свої трави відклала убік.

— Ну, там, на лавці після поцілунку.

Шелла усміхнулася і чомусь хмикнула.

— А тебе ніколи раніше не цілували? — спитала тихенько.

— Цілували, один офіцер, я навіть ледь заміж за нього не вийшла, але мене Роан урятував. Тільки він цілував не так.

— А як?

— Не знаю, не так, — уперто сказала Джульєтта. — І я розгубилася. Сказала, що не пам'ятаю, що забула та втекла. Як остання дурепа.

Шелла округлила очі, а потім хихикнула.

— Ой, — сказала весело. — Уявляю, яке обличчя було у Льєна. Він цілує дівчину, а вона тікає. Цікаво, що він думав?

— Не знаю. І обличчя не бачила, я не оберталася. І... І ніяк не розумію, що ж там треба було сказати.

— Та нічого, це тільки в твоїх улюблених романах довго говорять нісенітниці, — сказали чоловічим голосом за спиною Джульєтти.

Вона пискнула, рвонула до Шелли і тільки після цього обернулася.

Виявилося, весь цей час на підлозі, біля дверей, сидів Роан, сонний такий, явно втомлений. А вона примудрилася його не помітити.

— Ой, — засмучено сказала Джульєтта.

Роан навіть одразу зрозумів чому.

— Я твого Льєна не ганятиму, — сказав втомлено. — Твій батько не просив мене розганяти твоїх залицяльників і заважати шукати велике кохання.

— Але ж… Тоді ти одразу почав його лякати, — знову згадала Джульєтта про офіцера, який їй колись здавався чоловіком мрії.

— А тоді саме він мені не сподобався, — зізнався Роан.

— Чому? — здивувалася Джульєтта.

— Чому спочатку, гадки не маю. Просто не сподобався. Мій тато, який кікх-хей, взагалі говорив, що для того, щоб хтось відразу сподобався або не сподобався, достатньо п'ятнадцяти секунд. І в цій справі велику роль відіграє попередній досвід. Може, колись мене хтось на нього схожий образив. Я цього не пам'ятаю, але такі люди мені стали не подобатися.

— А потім? — запитала Шелла.

— Що потім? — хором перепитали Роан і Джульєтта.

— Ну, спочатку він не сподобався через п'ятнадцять секунд і досвід, — сказала водниця, вирішивши не казати, що вони знову на диво схожі на брата і сестру. — А потім чому продовжив не подобатися?

Роан хмикнув і широко посміхнувся.

— А потім він не зайшов у кав'ярню, — сказав так, наче відкривав найбільшу таємницю світу.

— До кав'ярні?

Дівчата переглянулись.

— Так, — підтвердив Роан. — Розумієте, для будь-якого нормального чоловіка втеча в ніч, невідомо куди, на пошуки того, хто погодиться одружити з недоліткою без паперів, буде останнім, про що він подумає. Передостаннім буде — почекати пару років, поки дрібна недолітка доросте до того віку, коли зможе сказати своє слово поперек батькового і вийти заміж за кого забажає, всупереч його волі. Та й це тільки в тому випадку, якщо татко відмовився віддавати заміж доньку вже не менше трьох разів, а у разі ще однієї спроби пообіцяв спустити собак, слуг з арбалетами та пістолями, і найнятого спеціально на цей випадок мага.

— А кав'ярня до чого? — спитала Шелла, зовсім забувши про свої трави.

— А кав'ярня до того, що той офіцер до неї не зайшов, коли там була Джульєтта з подругами. Прийшов з конем та букетом, зазирнув у вікно і залишився на вулиці.

— Він тебе злякався, — сказала Джульєтта.

— Ні, — не погодився Роан. — Що б я зробив йому? Знову вогник сунув під ніс? Так він і вперше шарахнувся через несподіванку. А так ... Он брат Йяди мене не боїться, хоча і був битий. А цього, я б і бити не став, і він це чудово розумів.

— Так, — сказала Шелла і зацікавлено підійшла ближче. — Тоді чому він не зайшов і чому це погано?

— Чому не зайшов, не знаю. Може, грошей було шкода, а там сиділа купа дрібних дівчат, кожній з яких довелося б замовити хоча б чашечку шоколаду, не кажучи вже про тістечка. На букет він ще розорився, а на подружок уже не хотів. І це недобре. Тому що будь-який розумний чоловік перш, ніж займатися всякими дурницями, спробує вирішити справу мирним шляхом. Тобто, спробує переконати татуся. А для цього йому знадобиться допомога. Так що перш, ніж йти переконувати батька, він би постарався заручитися підтримкою тих же подружок, які стали б дружно співати про те, який він хороший, при кожному слушному випадку. Ще слід було приділити увагу Джульєттиній матінці, не завадило б тітці, яка сама по собі жінка дуже переконлива. Ну, і таке інше. А цей тип навіть на дрібних дівчат не побажав справити гарне враження, яке справити було зовсім нескладно з огляду на його зовнішність. Розумієте?

— Розуміємо, — дружно обізвалися дівчата.

— От і чудово, — сказав Роан і почухав потилицю. — А тепер, через що я, власне, прийшов. Джульєтто, я на кілька днів їду. На скільки точно, не знаю, як вийде, але обіцяють, що через три дні повернуся. Я попросив магістра Лєску подивитися за тобою, поки мене не буде, але він розсіяний і може забути. Та й маячки мої він чує гірше, хоч ми весь вечір їх налаштовували. Загалом, постарайся одна нікуди не ходити, а краще менше залишати територію школи.