розділ 2

Розділ 2

ЛЮЙ. Мандрівка

Уявіть собі, що ви мандрівник, що швидко йде по дорозі, коли вітер жене за вами полум'я по сухій траві. Якщо ви забаритеся і забруднитеся, ви більше не подорожній. Ви завжди повинні бути охайно одягнені, інакше вам не буде доброго прийому. Крім того, завжди на вашому шляху траплятимуться люди, які захочуть іти з вами. Будьте уважними та вибирайте гідних.

(Книга Змін)

— Здається, він взагалі ніколи тут не прибирав, — втомлено сказав Малак, дивлячись на височенний стос паперу, що спирався на стіну.

Яс пробурмотів щось незрозуміле. Він якраз дивився на світло крізь вміст пузатої колби. Взагалі, якби магістр Лєска не сидів у кріслі, спостерігаючи за грандіозним прибиранням, Яс уже вполовинив би кількість цих колб. А так, не ризикував.

Прибирання лабораторії стало для хлопців покаранням. Причому грандіозним покаранням. Всі попередні спроби навести лад у лабораторії Лєски закінчилися повним провалом. Навіть Роан плюнув, тільки-но почавши: зрозумів, що витратить на це купу часу, а результату все одно ніхто не помітить. Тому що улюблений керівник майже одразу захаращував прибрані місця, і все до звичного вигляду.

Малак, Яс і Льєн цього поки не зрозуміли, так що попереду маячила надія все-таки закінчити прибирання і зайнятися чимось цікавішим. А Роан ділитися досвідом із ними не збирався. Мав свої проблеми.

Першою з проблем став Хене, який знову прилетів. Він за півдня поставив на вуха школу, встигнувши набриднути половині магістрів розповідями про чудові літаючі машини, з не менш чудовими кулями, наповненими легким газом, і ще більш чудовими кермовими гвинтами. Бракувало цим машинам тільки одного — найдивовижнішого на світі захисту від вогню. Тому що дуже легкий газ виявився ще й дуже вогненебеспечним.

До обіду ті маги, з якими Хене поки не поговорив, уже знали, що від нього слід тікати і ховатися, чим і зайнялися. Одна вразлива местреса навіть зі своєї лекції втекла, заявивши на півслові, що їй терміново треба випити чаю, а то горло болить. Пити чай вона вирушила через вікно. А Хене так і залишився стояти у дверях і думати, що воно значить?

Студентам, втім, ця вистава сподобалася.

Переконавшись, що більше в школі не залишилося магів, які хочуть поговорити з ним, Хене взяв брата за шкірку, відірвав від розрахунків захисту-татуювання для першого добровільного випробувача і повів до магомехів. Роанова спроба пояснити, що в нього справи і що в супроводжуючі краще взяти Яса, розбилися як об глуху стіну.

У результаті Роан так і не зрозумів, чому Хене не зміг сходити туди сам,.

Кікх-хей носився по будівлі, як божевільна білка. Нещасні службовці відправляли його один до одного, сподіваючись, що або йому набридне, і він піде, або нарешті з'явиться якесь начальство і зможе розібратися в питанні.

Чому це начальство відсутнє, куди поділося і коли прийде, службовці чомусь не говорили. А одна особливо нервова дівчина ще й червоніла у відповідь на всі запитання.

Начальство з’явилось, коли службовці вже почали розходитися. Було воно нетверезе, дуже веселе і життєрадісно обіцяло всіх поцілувати. Зате з Хене цей індивідуум погодився поговорити з великим задоволенням і покликав секретарку, ту саму червоніючу дівчину, записати цю дуже важливу розмову.

Залишивши задоволеного Хене і трохи протрезвленого фахівця з нововведень розмовляти, Роан поспішив до школи, сподіваючись, що цього разу вдасться завершити розрахунки.

Його надіям не судилося збутися. Біля самої брами йому зустрілися двоє чоловіків. Одного він знав – це був брат Йяди. Другий був старший, незнайомий, але такий схожий на першого, що нещасний маг одразу зрозумів — це теж родич і, можливо, такий самий розумний, як придуркуватий воїн.

— Ось він! — життєрадісно сказав братик Йяди і показав на Роана пальцем.

Супутник легенько стукнув його по руці, сказавши, що тицяти пальцем у людей не чемно, а потім велично оглянув Роана з голови до ніг. Погляд був такий, що маг, як мінімум, повинен був відчути себе селюком у гною, який невідомо як опинився на королівському балу. Особливу увагу незнайомець приділив запорошеним штанам і не дуже чистому взутті.

— Так, — нарешті сказав він.

Роан, на якого розглядання особливого враження не справило, хмикнув і спробував обійти парочку, що загороджувала прохід. Інтерес до цих людей він втратив майже відразу, його турбували розрахунки.

— Який неввічливий, — задумливо сказав старший чоловік, заступаючи дорогу.

— А? — озвався Роан. — Здоров'я. Вибачте, маю справи.

— Ти, ти образив мою сестру! — гаркнув молодший чоловік.

— Коли? — мляво здивувався Роан, зрозумівши, що цей день занапащений повністю і безповоротно.

— Ти!

— Помовчи, — тихо велів старший чоловік, і воїн, на подив Роана, моментально замовк. — Молодий чоловіче, за твердженням мого сина у вас роман із моєю дочкою.

— Ага, отже, батько, — розгублено сказав Роан.

— Так ось,— продовжив говорити батько Йяди так, наче й не почув зауваження,— мушу вас попередити. Моя дочка, звичайно, занадто довго тягла і вже практично втратила всі шанси на вдале заміжжя. Але це зовсім не означає, що я буду радий першому зустрічному.

Роан здивовано на нього витріщився і похитав головою. Як така красуня, як Йяда, взагалі може втратити на щось там шанси, він, відверто кажучи, не розумів. Мабуть, у цього тата якісь інші уявлення чи про те, що цінується в жінках, чи про вдале заміжжя. Або він вважає, що кожна дівчина, яка поважає себе, до шістнадцяти років повинна бути заміжня, а краще вже з дитиною. Інакше справжньою жінкою їй не стати. Чув Роан колись такі міркування.

— Навіщо ви це мені кажете? — спитав маг.

— Гроші ви не отримаєте. Взагалі посагу не дам, — заявив тато.

— Добре, — смиренно сказав Роан і знову спробував обійти дбайливого батька.