6

Міра замислилась. 

-Ходім до мене я напевно маю розказати тобі трішки про цей світ.

В не запам'ятні часі , тобто п'ять тисяч років тому в цих краях був справжнісінький хаос. Темні маги борючись одне з одним знищували все навколо не гнушаючись жодними методами. Вони збирали навколо себе армії, плели інтриги. Трон переходив з рук у руки іноді по декілька разів на рік. З людських страхів, численних жертв поставали арміі пітьми. Окремі індивідууми підіймали мертвих. "Нескорена армія" так її називали і вели  цю армію некроманти. Їх було п'ять. Проти неї не було спасіння. Найсильніший з некромантів звався иарулешта. Та того некроманта підступно вбили вночі перерізавши горло. Коли його плоть опустили до могили в ту саму ніч він піднявся з пітьмою у середині і не було від нього спокою ні вдень ні вночі. Він нищів все поки на його шляху не з'явилась дівчина що він кохав як був людиною. За різними джерелами кажуть що її прив'язали до жертовного каменя намалювали магічні символи та обклали хмизом та дровами. Підпалили. Коли він прийшов її рятувати то вони разом канули у вічність.

За іншими джерелами її опоїли та змінивши їй зовнішність змусили битися з иарулешта. А за третіми джерелами вона в полум'ї не загинула . Іарулешта перемістив її в інший світ і до речі на той момент вона була на останньому місці вагітності. То ж чотири некроманти що лишились вклали між собою договір о ненападі один до одного. Завоювали весь світ і звели Темну Вежу де кожні десять років змінюють одне одного на троні. В цей час інші два сплять набираючись сил, а ще один спостерігає за виконанням обов'язків та слідкує за часом правління. З тих пір ніколи не було воїн та навіть міжусобних розборок. Всі кого визначають як " зрадники трону" відправляють до темної вежі. Що далі з ними відбувається ніхто не знає. 

Про те мир у світі не тривав вічно. Легенди про Іарулешта та його кохану ,яка могла вижити, почали розбурхувати уми людей і магів. Дехто стверджував, що дитина яку вона носила , є ключем повернення рівноваги між світлом і пітьмою. Віддалені народи почали щепотіти що потомок Іарулешти живе серед простих смертних і його кров несе в собі силу здатну зруйнувати вежу.

Тим часом вони підійшли до дверей Міри. Ввійшли в кімнату. Міра прикрила рот пальцем

-Чш. Ходім до моєї кімнати я покажу тобі книги- вона це сказала шепітом наче книги це щось незвичне подумав Яр.

***

Чотири некроманти, що залишились, чули ці чутки і почали хвилюватись за свою владу. Їхній договір тримався лмш на страху перед тим що один із них може зрадити. Якщо спадкоємець Іарулешти дійсно існує він може не лише знищіти Вежу ,а й порушити  їхню рівновагу. 

Один з некромантів молодий і найбільш амбіційний на ім'я Вальтеран в нічого не знаючому про інтриги світі Вортик, почав таємно вивчати заборонені обряди , які б дозволили йому відновити силу, яка залишилась після загибелі п'ятого некроманта. Але ці обряди були небезпечні й могли привезти до катастрофи. 

****

Вортик сидів у своїй похмурій обителі, що височіла на самому верху Високої Вежі. Його кабінет був залитий холодним світлом кристалів, які відбивали тіні на чорних стінах. Усе тут дихало силою і таємницею, але сам Вортик був занурений у власні думки. Перед ним, на магічному столі, мерехтіла голограма, що показувала обличчя Яра під час поєдинку з Родогом.

– Цей хлопець… – прошепотів Вортик, задумливо проводячи пальцями по бороді, немов міг фізично відчути його силу через проекцію. – Вогонь і хаос. Але головне – Іарулешта. Те, що він зміг його викликати… це не випадковість.

Вортик стиснув кулаки. Йому потрібна була така сила, щоб завершити свій план: остаточно розірвати баланс між світлом і темрявою та встановити свою абсолютну владу. Але хлопець, схоже, не усвідомлював, що його магія є ключем до цього.

– Його лють, його необізнаність – це моя перевага, – Вортик нахилився ближче до голограми. – Але він упертий. Просто примусити його буде важко. Потрібно зробити так, щоб він сам прийшов до мене. Щоб його вибір став неминучим.

Він змахнув рукою, і голограма змінилася. Тепер на ній з’явилося обличчя Міри. Її погляд був сповнений рішучості, але Вортик бачив більше – сумніви, страх

– Спочатку – спостереження. Я повинен вивчити його. Знати кожну слабкість, кожне джерело сили. Потім – вибір. Я поставлю його перед дилемою, яка зламає його волю. Він або підкориться мені, або знищить себе.

– Яр, ти або мій союзник, або мій раб. Іншого вибору в тебе не буде.

Вортик вдивлявся у кришталевий годинник на своєму столі. Час, наче пісок, вислизав із його рук. Він знав, що якщо не встигне до початку свого тридцятирічного сну, всі плани впадуть у безодню.

Вортик схилив голову, дивлячись на зображення Яра, що висіло у повітрі.

– Золота клітка, – пробурмотів він, торкаючись своїх губ довгими пальцями. – Молодість, амбіції, жага до життя… Ці риси хлопця і стануть моєю зброєю. Я дам йому все, про що він мріє, і змушу його самостійно вплести свої кайдани.

Вортик знав, що не може діяти грубо. Яр був диким полум’ям, але полум’я можна приборкати, якщо правильно направити його.

– Тридцять років! Тридцять років сну. За цей час м не е забудуть, моя влада майже згасне і все треба буде починати спочатку. Але якщо я отримаю Яра, цей час більше не матиме значення. Я буду панувати вічно. І ця Вежа належатиме лише мені.

Він покликав своїх найближчих радників.

– Слухайте мене, – заговорив він холодно і владно. – Починаємо операцію. Ми створимо для Яра ідеальний світ. Він матиме усе: багатство, славу, визнання. Зробіть його життя таким солодким, щоб він навіть не замислювався, у чиїх руках знаходиться нитка його долі. Нехай він відчує себе на вершині світу. 

Один із радників, низький чоловік у чорному плащі, нахилився вперед.

– А якщо він запідозрить щось, пане? Цей хлопець здається недосвідченим, але його дух сильний. Він може зламати пастку.

Вортик лише злегка посміхнувся.