4

- Добре зітхнула вона - ходімо до мене. 

Міра мовчала. Яр тепер вже ситий з подивом роздивлявся все навколо. Через кілька хвилин вони вийшли до коридору з круглими дверима. Всі двері були лиш чотирьох кольорів (білі, сині, зелені та інколи червоні) але з різними візерунками, в'язі символів та з вкрапленнями каменів що виблискували в яскравому світлі приміщення.

Яр зайшов крізь круглі двері зеленого кольору.В кімнаті було дивовижно просторо. У світлі, охристі тонни виблискували золотом та дрібними смарагдами, візерунки переплітались з зеленими смужками, подекуди залишаючи місце для круглих картин. Меблів майже не було, як виявилось потім вони були в строєні в стіни. Величезне панорамне вікно виходило в скелястий простір безмежного неба. На небі було два сонця. Перед вікном на столику в горщиках стояли квіти. Біля стіни стояв диван, перед ним кавовий столик. Вітальня, здогадався Яр. 

-Далі моя кімната повідомила Міра-туди не заходити! Ти будеш спати тут на дивані! Як не подобається...

В угли кімнати та справді були двері яких Яр спочатку не помітив. 

-Вибач, а де вбиральня?

-Дідько!- вилаялась Міра. - Ходімо. 

Вони зайшли до кімнати. Вона була невеличка та дуже затишна. В темряві кімнати було багато полиць зі статуетками, книгами, квітами. Невеличке ліжко було акуратно заслано. Біля ліжка маленький столик із левітуючи в повітрі нічничком. Штори фіолетово бузкового кольору виблискували в пітьмі кімнати. Та як тільки вони ввійшли до кімнати штори почали безшумно розходитись відкриваючи вранішнє сонце. Одне. Стіни почали змінювати свій колір на більш світлий. По стінах почали розквітати намальовані квіти  всиплені ранковою росою що виблискувала наче діаманти.Яр ніколи не був в дівчачій кімнаті, тож застиг на порозі.

-Чого встав як вкопаний? Он двері , навпроти! Очі долу і нумо ! 

Йдучі крізь кімнату Міри він думав лиш про одне "хоч би там все було як на Землі". Йому пощастило і зробивши свої справи він вийшов та пішов крізь її кімнату до вітальні. Сів на диван і відчув що дуже хоче спати. До вітальні зайшла Міра.

-Нікому не розповідай що бачив в моїй кімнаті добре?

-А що там такого?

-Тебе там не було! Зрозумів?

- Добре. 

У двері подзвонили. Міра відкрила та взяла конверт.

- Дідько! - знов виялась вона.- Це тобі!- і вона віддала конверт Яру.

- Що це?- він відкрив конверт із пустим аркушем.

- Запрошення на дуель. Там все написано.

- Але ж тут пустий аркуш?

- Та використай трохи магії й все прочитай!

-Я не вмію - зізнався Яр.

-Як це? Ти ж з'явився посеред арени!? Таааак! А ну розповідай! 

-А то що?

- Та нічого.- повела вона плечима-тебе просто вб'ють чи заб'ють до полу смерті на першому ж поєдинкові. 

- Добре. Я тобі розкажу про себе, але якщо ти комусь розповіси я розповім про твою кімнату!

- Домовились!

- Тож ти прибув з віддаленої планети що називається Земля і там нема магії взагалі? Але ти підозрюєш що і в тебе нема магії, а це просто камінь що ти знайшов? Дай подивитись на камінь!- її очі виблискували немов діаманти. Яр дістав з кишені камінь та віддав Мірі.

- Вперше тримаю артефакт!- Вона крутила його, роздивлялась  на сонці та навіть підкинула запустивши яскравий промінь. Та нічого не відбувалось. Яр простяг руку, щоб забрати камінь.

- Дивно, я нічого не відчуваю. Наче звичайний камінь - сказала вона повертаючи камінь Ярові.- Але машина чітко сказала що ти некромант! І що в тебе є магія. 

- Мабуть, таки нема- сумно зауважив він.

- Давай перевіримо! Поклади камінь на стіл і підійди до вікна. - Яр так і зробив. Міра підійшла ззаду та поклала руки на йому на плечі.-Я відчуваю в тебе магію! Простягни праву руку вперед долонею до вікна. Так. А тепер розслабся, зосередься на собі, знайди вогонь всередині та випусти його. - нічого не відбувалось, та Яр робив все що вона каже.- Спробуймо ще раз - вона поклала руку на спину навпроти сонячного сплетіння. Він відчув жар в грудях. -Відчуваєш? Тепер направ його крізь руку в долоню - рожевий шар почав виростати з його долоні.-Припини! Припини!

Секунда і шар полетів до вікна вибухнувши. Столик з квітами розлетівся на друзки. Квіти та земля валялись скрізь.

-Що ти наробив! Мої квіточки! Я навіть не знаю чи виживуть вони!- Яр обернувся. В очах у Міри стояли сльози. 

Потім вони вдвох збирали землю. За допомогою магії землі Міра відновила горщики. Та от квіти! 

-Вони дуже тендітні! Їх не можна нахрапом. Лиш дуже сильні маги землі можуть їх тепер зцілити- пояснювала вона Ярові збираючи шматочки листя до горщика. 

-Може я допоможу? Я ж некромант. 

-Це ж квіти! Вони не мертві! Це сама природа. - пояснювала Міра. З її очей потекли сльози. Яр взяв її за руку. Другою рукою вона тримала горщик із квіткою.- Це Геранто незвичайна. Її взагалі декілька в цій галактиці залишилось. 

-Ти хоч спробуй!

Міра заплющила очі. І відчула як Яр через долонь віддає їй сили. Це було дещо дивно. Спочатку жар наповнив її долонь, потім пропустивши цю силу крізь серце вона направила її у горщик. А розплющивши очі не повірила їм. Геранто незвичайна з кожного листочка пустила коріння та почала рости! Тож в неї в одному горщику тепер було з десяток цих рослин. 

Вона поставила горщик та обняла Яра чмокнувши його у щоку. Яр зашарівся та вона навіть не побачила цього. Взявши до рук наступний горщик з Єдемвєю чутливою взяла долонь Яра. 

-Давай ще раз!- Міра заплющила очі та відчула жар від руки Яра. На цей раз він був сильніший та дещо тремтячий. Направила на горщик. Відкрила очі й наблюдала як  з маленьких листочків виростають квіти Єдемії чутливої. Так вони відновили всі квіти що були. Закінчивши Міра схопила Яра та почала танцювати сміючись. 

-Слухай, то ти маг землі? А що взагалі вміють маги землі? Я думав рослини це до магів землі спитав Яр як Міра сіла на диван трохи запихавшись та розкраснівшись від танцю.

-Ну ми маги землі найсильніші з усіх. Ми можемо свої м'язи зробити залізними. Та зробити з землі Големів що нам підкорюватимуться. Цілу армію! І так, ми можемо керувати рослинами. Та не всіма. Зазвичай нам підкорюються ліани. Найвищі з магів землі можуть навіть опанувати метали. Наприклад зробити з металів собі броню, або Големів не з землі, а з заліза. Ще ми можемо відчувати пастки чи знаходити дорогу крізь лабіринти.