Підготовка до робіт на лісосіці

Підготовка до робіт на лісосіці

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1942 рік, квітень. Виправно-трудовий табір "і"/6.

Ласкаве весняне сонечко, яке тільки-но почало сходити, зрідка обережно проривалося крізь часті сірі хмарки. Останні, ці вічні надземні мандрівники, подібно до стада овець, дружно рухалися небом. Їх кудись гнав невблаганний, наполегливий вітер-пастух, а вони смиренно підкорялися його волі: все пливли і пливли у східному напрямі, вважаючи, мабуть, жовтий сонячний диск метою свого руху, а покірність – єдино прийнятним для себе варіантом поведінки.

День тому на Ближній лісосіці зійшли залишкові сніги; з огляду на це, сьогодні Тихін Кочєв, керівник групи з перетворення вирубки в поле, вирішив прийти на свій головний об’єкт трохи раніше, щоб особисто як слід налаштувати виробничий процес. Земля ще не відтанула після легкого нічного морозцю; при ходьбі вона трохи потріскувала під ногами веселим крижаним перебором, який раз у раз перемежовувався із різким хрускотом зламаних гілочок.

Ще здалеку чоловік побачив, що запланований ним фронт робіт на лісосіці вже успішно виконується. І все ж, прибувши на місце, він з усією ґрунтовністю розташувався на облюбованій ним височині та заходився давати вказівки підлеглим.

Недалеко від "командного пункту" Тихона, приблизно в центрі вирубки, кухар, котрий поступив на період облаштування сільськогосподарської ділянки в розпорядження групи Кочєва, порався з кілками й чаном. У спорудженні імпровізованої польової кухні та її постачанні дровами йому допомагав Аким, колишній селянин, а нині – ув’язнений із тієї ж групи.

– Запалюйте багаття, хлопці! – дав кухарям команду неспокійний Тихін. – Залишилося півтори години до початку роботи, а я хочу, щоб на той час товченка була готова і люди хоч трохи перекусили.

– Все під контролем, Тихоне Кузьмичу, – запевнив кухар Кирило, укладаючи одне на одне поліна, – першу порцію картоплі та овочів я начистив ще з вечора, а варитись їм не більше години.

– Все одно приступайте, – не вгавав той.

Кочєв зазирнув у чан із водою, опісля підійшов до мішків з овочами, що стояли, притулені до високого пня, і для чогось посмикав один із них. Далі заходився вкотре оглядати майданчик, на якому треба було організувати поле.

– Акимчику, проміряй-но, скільки кроків від західної галявини до свіжої вирубки, а потім – від свіжої вирубки до літньої! – крикнув він одному зі своїх помічників.

Аким одразу ж перестав допомагати кухареві та взявся виконувати розпорядження безпосереднього начальника.

– Буде зроблено, Тихоне Кузьмичу! – закричав він у відповідь уже на шляху до західної галявини.

При цьому чоловік ступав своїми величезними кроками, водночас уголос рахуючи їхню кількість. Він вирішив, що якщо вже треба йти від центру лісосіки до західної галявини, то є сенс порахувати число кроків також і тут. На ходу Аким дістав невеликий блокнот і олівець, котрими начальник робочої зони забезпечив усіх членів групи Кочєва, а дійшовши до мети свого переходу, колишній селянин акуратно записав отриманий результат, після чого вирушив проводити підрахунки далі.

– Митенько! – гукнув тим часом Тихін другого члена своєї групи. – Візьми ножівку й піди-но перевір, наскільки висохли товсті гілки на осінній вирубці. Та принеси мені кілька відпиляних шматків, щоб я на них теж глянув.

Дмитро мовчки взяв ножівку та попрямував у вказаному Кочєвим напрямку. Він теж вирішив одночасно про всяк випадок порахувати кількість кроків.

Загалом Тихін Кузьмич завчасно намітив процедуру проведення робіт. У нього була заздалегідь заготовлена і схема ділянки, й порядок дій, і розподіл людей на території. Але невгамовний селянин ще й іще раз перевіряв свої розрахунки, прокручував в умі можливі варіанти організації праці, намагався прозирнути ймовірні проблеми та запланувати шляхи їх вирішення. У той же час він чудово знав, що всього передбачити ніколи не вдається, а значить, коригувати процес доведеться безпосередньо в ході його реалізації.