Орієнтир на зміну стратегії виробництва

Орієнтир на зміну стратегії виробництва

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1942 рік, квітень. Виправно-трудовий табір "і"/6.

З перших днів роботи Петра на керівній посаді Ольга Синіцина побачила результативність впроваджуваних ним заходів. А тому йому було забезпечено вільний доступ до всіх об’єктів табору. Крім того, жінка дозволила звертатися до неї безпосередньо в будь-який час. І нині, саме користуючись цим "привілеєм", начальник робочої зони рішучим кроком прямував до кабінету першої особи табору.

– Ольго Михайлівно, – прямо з порога звернувся молодик до Синіциної, – я вважаю, що для досягнення результатів, котрі дійсно покращать ситуацію, нам потрібно докорінно змінювати підходи до виробничого процесу.

– Що Ви маєте на увазі? – зацікавилася та. – Сідайте та поясніть свою позицію. Мені здавалося, що якраз у цьому напрямі в нас усе йде добре.

Петро сів навпроти начальниці, й не даючи їй схаменутися, продовжив:

– Так, ми раціоналізуємо виробничі процеси на всіх ділянках. І я вдячний Вам за визнання мого внеску. Але всі ці удосконалення тактичні, дають можливість підвищити продуктивність праці на 10, 20, максимум 30 відсотків. А необхідні стратегічні, принципові зрушення, які дадуть можливість збільшити ефективність у 2, 3, 5 разів.

– Ну, це Ви загнули! – засміялася Ольга Михайлівна. – Такі цифри – з області фантастики!

– Зовсім ні, – запевнив її Петро, – це цілком реально зробити, принаймні, на деяких виробничих ділянках.

– На яких же?

– Ну, наприклад, у моєму рідному столярному цеху чи на будмайданчику.

Петя замовк, розраховуючи спонукати співрозмовницю до додаткових питань щодо способів вирішення проблеми. Проте Синіцина не піддалася на його прийом.

– Кажіть уже, що Ви задумали, Петре Даниловичу, – сказала вона, посміхаючись, – я впевнена, що у Вас є готова пропозиція.

– Так, Ви маєте рацію, є, – погодився молодик. – Я прошу Вас клопотатися в табірному управлінні, або у Севураллагу про поставку циркулярної пилки, стругального, свердлильного, токарного або будь-якого іншого електричного деревообробного станка в рамках забезпечення табору обладнанням.

– І що це дасть? – зразу ж задала питання начальниця табору.

– Це може, за правильної організації, збільшити продуктивність праці столярів разів у п’ять, а то й у десять. У столярному цеху в Тавді я бачив, як легко, швидко та якісно виконуються дуже трудомісткі операції на циркулярці. Маючи електроінструмент, ми зможемо виготовляти на порядок більше столярних виробів, ніж зараз. А це найзатребуваніша і найдорожча продукція. За рахунок неї можна буде істотно збільшити й загальний відсоток виконання плану.

– Добре. А в будівельній бригаді?

– Найпростіше – електричний бетонозмішувач. Він виконуватиме на будівництві найважчу роботу. При цьому ефект порівняний із тим, про який я говорив щойно стосовно столярного цеху.

– А чи зможемо ми знайти людей, котрі вміють працювати на цих машинах? – Синіцина запитливо поглянула на Петра.

– Колишній бригадир столярів Туйгунов уміє поводитися з циркулярною пилкою, знайомий зі стругальним і свердлильним верстатами. Доручимо йому навчання колег. У разі чого – інструкцій з експлуатації теж ніхто не відміняв.

– Гаразд, умовили, – підвела підсумок розмові Ольга Михайлівна, – я думаю, ідея слушна. Давайте спробуємо дістати для табору хоч якийсь електричний інструмент. Я прозондую ґрунт у вищих інстанціях, а згодом обговоримо варіанти.