Спостереження за Катрусею

Спостереження за Катрусею

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1934 рік, червень. Томаківка.

На ранок вагання та сумніви пройшли якось самі собою. Ні, Петя не обрав оптимального варіанта звернення до дівчинки, зате твердо вирішив, не зволікаючи, піти на розвідку. Швидко впоравшись зі своїми обов’язками по господарству, він одягнув найпристойнішу свою сорочку і пішов у напрямку двору П’яткіних.

На підході до мети подорожі хлопчик відчув, що серце щось надто сильно калатає, ніби він пробіг стометрівку. Його кинуло в жар так, що довелося витерти рукавом піт із чола. Зменшивши темп ходьби, Петрик крадькома, одними очима, зазирнув за паркан П’яткіних: однак на подвір’ї нікого не було. Роздосадуваний, він повністю зупинився, розвернувся обличчям до будинку та став навшпиньки, намагаючись ґрунтовно оглянути всі закутки – знову безрезультатно. Подумавши пару секунд над становищем, що склалося, хлопець вирішив тимчасово влаштуватися на колоді, яка лежала біля сусідського паркану, використовуючи її як спостережний пункт.

Тільки хвилин через десять на подвір’ї з’явилася Катя. Петя побачив її крізь частокол огорожі й відразу відчув, нібито щось усередині нього опустилося. Вся його рішучість миттю випарувалася. Замість активних дій він, як приклеєний, продовжував сидіти на колоді, спостерігаючи за дівчинкою з укриття. Та зняла з мотузки білизну і занесла її до хати; потім пройшла з відром до сараю, звідки негайно почулося рохкання свиней.

Приблизно прикинувши час, потрібний для годування поросят, Петрик підвівся і прогулянковим кроком пішов до двору П’яткіних із таким розрахунком, щоб бути там якраз у момент виходу Каті з сараю. Він уже порівнявся з будинком, а дівчинка все не з’являлася. Тоді хлопець нахилився, вдаючи, ніби перев’язує шнурки. Тим часом двері відчинилися; Катрусин батько, ковзнувши поглядом по хлопчикові, пішов у сад. Петя відчував, що стирчить перед двором уже надто довго, а тому, щоб не привертати надмірної уваги, випростався й попрямував додому. Вже майже проминувши садибу П’яткіних, він почув ззаду різкий стукіт. Обернувшись, підліток на мить побачив Катю, котра йшла до будинку, проте зупинятись не став.

Наступного ранку історія повторилася майже один до одного... Відчуваючи, що реалізований ним алгоритм дій пробуксовує і не приносить бажаних результатів, Петрик вирішив змінити тактику:

«Можна спробувати встановити контакт на нейтральній території, наприклад, на майданчику, де дівчата грають у класики», – прикинув він та відразу ж почав обмірковувати варіанти реалізації нового плану дій.