Перші кроки

Перші кроки

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1942 рік, березень. Виправно-трудовий табір "і"/6.

Спілкуючись у бараках один з одним, обговорюючи існуючі порядки, люди ділилися між собою враженнями, думками, пропозиціями щодо повсякденного життя. Із цих обговорень можна було скласти досить повне уявлення про загальний стан справ як у таборі загалом, так і в його окремих підрозділах.

Особливо емоційно в’язні відгукувалися про порушення режиму, писаних і неписаних правил, а також про нераціональність організації праці. Їхня критика стосувалася перш за все керівного складу. Незважаючи на своє безправ’я та нездатність будь-що змінити, люди гостро відчували й засуджували несправедливість.

Наприклад, всі прекрасно знали, що практично кожен бригадир намагався, з одного боку, концентрувати на своїй ділянці найпрацездатніший контингент, а з іншого – максимально занизити планове завдання. Крім того, бригадири разом із нарядниками, використовуючи всілякі паперові й організаційні хитрощі, зазвичай подавали обсяги виконаних робіт у найвигіднішому для них світлі, а часто навіть займалися приписками та крадіжками.

Такі факти періодично спливали і ставали надбанням пересічних ув’язнених, втім жодних подальших дій щодо виправлення ситуації ніхто не здійснював: по-перше, всі розуміли, що більшість махінацій узгоджено з начальством, а по-друге, що занижені плани та завищені обсяги виконаних робіт – в їхніх же інтересах, оскільки система продовольчого постачання орієнтована на відсоток виконання плану.

Склалася парадоксальна ситуація, коли спущений Севураллагом план робіт загалом виконувався на 55%, тоді як норми виробітку працездатними ув’язненими – в середньому на 82%. Різниця "утрясалася" в ручному режимі, у результаті чого загальна кількість продовольства й товарів, що надходили по рознарядці з центру, була похідною від реального виконання плану, в той час як розподіл благ усередині табору здійснювався на розсуд керівництва. Така ситуація була продиктована, зокрема, недостатністю наявної кількості продуктів, які надійшли до табору, для забезпечення ними ув’язнених відповідно до "дутого" відсотка виконання ними норм виробітку.

Петро не випадково вирішив перевірити насамперед будмайданчик. Адже саме там, за словами зеків, мали місце кричущі порушення. Буквально вчора робітники в бараку обговорювали доцільність застосовуваного на цій ділянці способу "забезпечення зайнятості" шляхом виконання надуманих, нікому не потрібних, робіт.