Призначення Петра начальником робочої зони

Призначення Петра начальником робочої зони

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1942 рік, березень. Виправно-трудовий табір "і"/6.

Серед присутніх на планерці були співробітники НКВС, партійного апарату, військові, цивільні та ув’язнені. Близько двох десятків людей, котрі забезпечують керування складним організмом табору.

– Доброго ранку всім! – рівно о шостій годині старший лейтенант Синіцина рішучим голосом привітала присутніх.

Відразу після цього представники активу затихли і зосередилися, уважно вслухаючись у кожне слово нової начальниці. Всі чудово розуміли, що від цього засідання багато в чому залежатимуть їхнє благополуччя, становище, а можливо, й саме життя.

– Вважатимемо, що стадія нашого з вами знайомства благополучно закінчилася, і настав час приступати до інтенсивної та плідної роботи щодо покращення організації трудового процесу, – Ольга Михайлівна обвела очима присутніх, витримуючи майже МХАТ-івську паузу. – Насамперед я вимагаю чесного розподілу продовольства між ув’язненими й обслугою в суворій відповідності до встановлених норм. Пропоную від сьогоднішнього дня розпочати цей процес із чистого аркуша: жодних тіньових схем, жодних підношень начальству, жодного блату, максимальна прозорість. Начальник господарської частини! – середніх років чоловік зірвався зі свого місця й виструнчився. – Щодня – звіт про витрачання, надходження продуктів і залишки на складі, про всі проблеми та порушення у постачанні – особисто мені! А я, зі свого боку, гарантую жорсткий контроль і покарання порушників за всією суворістю законів воєнного часу.

– Так точно! – випалив чоловік, що піднявся, віддано дивлячись перед собою.

На тлі гробової тиші настала ще одна пауза, ще довша за попередню. Почавши з начальника господарської частини, старший лейтенант Синіцина обвела поглядом усіх присутніх, приділяючи кожному по кілька миттєвостей та дивлячись прямо в очі.

– Друге надзавдання – виконання плану з усіх видів робіт. Тут у нас справи йдуть украй погано. Наявні на сьогодні 55% від запланованих обсягів – неприпустимі. Задля посилення цього напряму з учорашнього дня мною призначено нового начальника робочої зони – Шаблю Петра Даниловича, – Синіцина вказала на Петю, і він встав. – Прошу всіх беззаперечно виконувати його вказівки щодо забезпечення функціонування робочої зони, так, начебто це мої розпорядження... Помічник начальника табору з режиму! – звернулася вона до одного із присутніх, який одразу підвівся з місця. – Надати Петру Даниловичу вільний доступ до всіх об’єктів робочої зони та постачання. Крім того, Вашій службі спільно із керівництвом робочої зони доручаю створити комісію з перевірки й удосконалення роботи об’єктів табору. Комісії щодня у випадковому порядку влаштовувати раптові перевірки мінімум однієї з ділянок на предмет дотримання встановлених правил, планів, нормативів, вказівок, розпорядку, організації праці тощо. Про виявлені порушення повідомляти мені в доповідних записках.

– Слухаюся! – відповів сержант держбезпеки голосно.

– Начальникові робочої зони разом із іншими членами комісії проаналізувати ситуацію, намітити заходи щодо покращення роботи, налагодити раціональне використання обладнання, людських і матеріальних ресурсів, збільшити відсоток виконання плану, – продовжила жінка. – Про всі свої практичні пропозиції, вжиті заходи та проблеми негайно повідомляти особисто мені або в письмовому вигляді.

– Буде зроблено! – запевнив Петро.

За знаком начальниці табору керівники служб, котрі отримали вказівки, сіли на свої місця.

– У світлі сказаного вимагаю навести лад на всіх ділянках і скоригувати свою роботу в зазначених напрямках, – карбувала слова старший лейтенант держбезпеки. – Всім присутнім належить забезпечувати режим максимального сприяння діяльності робочої зони та служби постачання. І ще одне. Через тиждень прошу кожного надати свої пропозиції щодо кардинального покращення роботи табору... Питання?!

Актив сидів, боячись поворухнутися, нібито перший, хто зробить рух, буде покараний. Ніхто навіть не наважувався перевести погляд. Здавалося, що люди майже не дихали.

– Тоді всім дякую. За роботу, товариші! – завершила Синіцина.

Відразу після закінчення планерки до Петра підійшли кілька людей. Декотрі з них вітали його із призначенням, дехто погоджував дії.

Звичайно, вся управлінська "верхівка" чудово розуміла, що нова начальниця табору зробить суттєві кадрові перестановки, проте таких безпрецедентних змін не чекав ніхто. Призначення рядового зека, до того ж зовсім ще молодого, на ключову посаду начальника робочої зони справило ефект вибуху бомби. Більшість членів активу не схвалювала таких дій; деякі займали вичікувальну позицію. Однак висловити вголос свою думку не наважився ніхто. Всі прекрасно знали, що за спиною цієї літньої жінки стоїть могутній чоловік. Тому найрозумніші вважали за доцільне, як мінімум, зобразити запопадливість у виконанні її розпоряджень.

– Вітаю, – останнім із тих, хто підійшов, звернувся до Петра сержант держбезпеки Олексій Приходько, помічник начальника табору з режиму; при цьому він міцно потис руку хлопця. – Давайте зайдемо до мого кабінету та утрясемо формальності щодо Вашого переміщення територією.

За вдачею Олексій Ілліч був революціонером, а відтак його можна було віднести до нечисленної групи тих, хто підтримував зміни. Він щиро вважав, що організація роботи табору потребує докорінної перебудови; втім вихована роками роботи в НКВС обережність стримувала цього енергійного чоловіка від рішучих дій.

У кабінеті сержанта за кілька хвилин усі необхідні документи було оформлено.

– От і все. Успіхів! У випадку чого – звертайтеся, – Приходько широко посміхнувся, оголивши жовтуваті, але рівні зуби.

За виразом його обличчя Петро визначив, що цей міцний чоловік у розквіті сил прихильно до нього ставиться, а отже, при зваженому вибудовуванні відносин у ньому можна знайти друга й соратника.