Розпорядження завідувача фінвідділу

Розпорядження завідувача фінвідділу

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1933 рік, квітень. Томаківка.

Завідувач фінансового відділу Томаківського райвиконкому Мирон Васильович Кийко сидів, дивлячись на текст чергової телеграми "згори". Начальство вже вкотре вимагало посилити роботу зі стягнення податків та зборів. І якщо попередні циркуляри мали характер загальних вказівок, то тепер у папері були визначені й конкретні порушники – колгоспи «Плужанин», «Хлібороб» та «Могутня».

«Далі тягнути нікуди – треба зображати бурхливу діяльність», – уґрунтував завфінвідділу і смикнув за висячий зліва від нього мотузок.

У приймальні пролунав звук дзвіночка, почулися ознаки руху, потім відчинилися двері й у кабінет увійшла миловидна, хоч і сильно схудла, секретарка.

Кийко звернув увагу на запалі очниці молодої жінки, які ще більше виділяли на довгастому обличчі і без того величезні карі очі.

– Слухаю, Мироне Васильовичу, – коротко сказала Віра, приготувавшись записувати вказівки у маленький блокнотик.

«Голодує, – подумав чоловік, – видно, вся сім’я тримається в основному на її виконкомівському пайку».

Миронові захотілося чимось підтримати свою вірну помічницю, але він згадав невеселі звістки із сіл і відкинув невчасний порив гуманізму: вона ще у привілейованому становищі, а багато хто просто вмирає з голоду.

– Вірочко, запроси до мене Величка, Буюна та Шаблю, – звернувся завфінвідділу до секретарки.

Та кивнула, швидко провела олівцем по паперу і одразу попрямувала виконувати розпорядження.

...

Ідучи коридором, Данило і так, і сяк прикидав у думці, навіщо це раптом Кийку знадобилося викликати відразу трьох співробітників, та ще й такого різного профілю. Так ні до чого й не додумавшись, але підійшовши до приймальні, він залишив це невдячне заняття, пригладив лисину і простяг руку Дем’янові Величку, котрий вже перебував біля дверей начальства.

– Вітаю, – промовив він під час рукостискання, – не знаєш, навіщо викликає? – Данило кивнув головою на двері та розплився в посмішці.

– Не знаю, але можна здогадатися, – усміхнувся у відповідь і Дем’ян. – «Посилити роботу зі стягування податків та зборів!» – спробував він наслідувати густий баритон Мирона Васильовича; правда, через писклявий голос це у нього вийшло не дуже.

Данило все ж таки схвально відреагував на силкування колеги, злегка хитнувши головою і скорчивши лукаву гримасу.

Підійшов третій, і Вірочка відразу ж включилася у процес.

– Заходьте, – скомандувала вона на правах керуючої рухом.

Чоловіки увійшли в порядку субординації: першим – завсектора Величко, потім бухгалтер Шабля та останнім – конюх Буюн.

– Товариші, – звернувся до присутніх завідувач фінансового відділу після того, як ті розсілися за столом на запропоновані місця, – партія та уряд вимагають від нас посилити роботу зі стягнення податків та зборів, підвищити пильність та вжити рішучих кроків для покарання порушників.

При цих словах Дем’ян багатозначно глянув на Данила і підморгнув невидним начальникові оком.

– Катастрофічне становище склалося в колгоспах «Плужанин», «Могутня» та «Хлібороб». Але якщо ситуацією в «Плужанині» ми володіємо і вже проводимо там необхідні заходи, то з іншими двома господарствами втрачено будь-який зв’язок: податки не надходять уже більше двох місяців, а спроби зв’язатися з керівництвом по телефону та телеграфу так ні до чого й не привели.

Після такого спічу Данило, та й інші, схоже, теж почали здогадуватися, які дії хоче ініціювати Кийко.

– В таких обставинах я вирішив створити комісію у складі вас трьох, – Мирон Васильович по черзі обдарував поглядом кожного. – Доручаю завтра ж виїхати до колгоспів «Могутня» та «Хлібороб» із перевіркою та розібратися у причинах зриву сплати податків. Перевіряти все – від бухгалтерії до дисципліни та наявності залишків на складі. Вже досить тепло, і морозів, очевидно, вже не буде. Дороги не дуже, але на підводі потихеньку доїхати можна. Тож зараз для відрядження саме час. Отримуйте на складі продпайки на тиждень, корм для коня, одягайтеся тепліше – і в дорогу!

– Підвода може не витримати такої далекої мандрівки, – не проминув скористатися нагодою Кузьма Буюн, – я ж Вам казав про ремонт.

– Гаразд, їдь у майстерню, скажи, що я просив відремонтувати до завтра, а щодо оплати розберемося трохи пізніше, – не без прикрості промовив завідувач фінвідділу, злегка махнувши рукою.

– А які наші повноваження, що ми маємо зробити стосовно колгоспів чи їхнього керівництва? – уточнив завдання Величко.

– Ви повинні вручити керівництву колгоспів розпорядження про необхідність погасити до кінця місяця всі заборгованості з податків та зборів у повному обсязі. Даниле Капітоновичу, – звернувся Кийко до бухгалтера, – підготуйте, будь ласка, документи.

– Добре, – кивнув головою той.

– А якщо ми не знайдемо керівництва, або колгоспники відмовляться приймати чи виконувати розпорядження? – спробував прорахувати ситуацію Дем’ян Степанович.