Смерть Колі
(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).
1933 рік, березень. Томаківка.
Наприкінці березня Коля помер. Його худе, змучене голодом і хворобою тіло смирно лежало на столі. Тепер юнака вже ніщо не турбувало... Петя стояв біля узголів’я. Він не соромився сліз, які текли по щоках.
«Все це якось неправильно, – довбала мозок противна думка, – шістнадцять років брат жив, когось любив, грався, навчався, чогось прагнув, і раптом – кінець... нічого... порожнеча... Лежить на столі... Він... і вже не він... Тоді навіщо все?!
До зали зайшов батько, наблизився до Петі. Вони обнялися і, не стримуючись, заридали.
– Прийми, Господи, душу покійного раба твого, Миколи, – перехрестилася Марія, яка щойно підійшла. Вона сама була, як з хреста знята. – В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Жінка не витримала напруги, притулилася до чоловіків і теж заплакала.
Страшні жнива голодного 1933-го були в самому розпалі...