Напруженість у стосунках із Валерієм

Напруженість у стосунках із Валерієм

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1942 рік, січень. Виправно-трудовий табір "і"/6.

Після тижня роботи під керівництвом Валерія навички Петра у столярній справі суттєво просунулися. У нього вже не викликали сум’яття ні стругання, ні свердління, ні пиляння. Загалом він зрозумів підходи до виготовлення столярних виробів і міг уже сам змайструвати не надто складні речі.

Новоспеченому столяру припала до душі освоєна спеціальність: йому подобалося вовтузитися з деревом, своїми руками створювати корисні та потрібні вироби. Слід визнати, що й виходило це у нього досить добре.

Зрушили в позитивний бік і стосунки між учителем та учнем. Петя поводився скромно, уважно слухав підказки більш досвідченого товариша та всіляко намагався старанно втілювати їх у життя.

Якось непомітно наслідком спільної праці став перехід у спілкуванні між чоловіками на "ти". І все-таки Петро відчував, що Валерій намагається триматися з ним на відстані, хоча періодично й забуває додержуватися такої лінії поведінки.

Лежачи на нарах перед сном, Петя задумався про їхні стосунки. Здавалося б, ні на чому не заснована натягнутість між ними, безумовно, була присутня. Так, тієї недовіри, і навіть побоювань, які проступали спочатку з боку наставника, тепер не відчувалося. Проте дійшовши до якоїсь межі, прогрес у зближенні Валерія й Петра зупинився. І згодом це стало напружувати.

«Нехай харчування нікуди не годиться, керівництво табору знущається – з цим нічого не вдієш, це неминуче зло, яке слід просто перетерпіти, – розмірковував Петя, – але ж можна встановити комфортні, дружні, довірчі відносини між колегами, щоб не доводилося під час роботи озиратися назад і тримати себе в напрузі. Чому ж із Валерієм таких стосунків ніяк не виходить, хоча для цього є всі передумови?»

З цими думками Петя заснув. А прокинувшись, твердо вирішив сьогодні ж розставити всі крапки над "і".