Оборона
(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).
30 вересня 1941 року. Театр бойових дій під Мелітополем.
Цього разу генерал-майор Колпакчі сам прийшов до командарма.
– Андрію Кириловичу, німецькі танки прорвали фронт у зоні дії 12-ої армії і просуваються до нас у тил, – повідомив начальник штабу неприємну новину, – наші 136-у стрілецьку дивізію, 2-у танкову бригаду та важкий полк опергрупи Воєводіна командування передає Галаніну для протидії прориву.
– Дочекалися, – констатував Смирнов, – тепер нам доведеться відступати мимоволі.
– Які будуть директиви підрозділам, що у нас залишилися?
– Зайняти жорстку оборону на заздалегідь підготовлених позиціях; виснажувати противника в ар’єргардних боях, періодично – за сприятливих умов – переходячи в контрнаступ, – дав указівку командарм, а потім невесело пояснив її: – Зараз співвідношення сил не на нашу користь; чіплятимемося за кожен рубіж.
– А як же загроза оточення? – висловив сумнів Колпакчі.
– Ми віддали для ліквідації прориву свої найкращі частини, і нині нам залишається лише сподіватися, що це матиме свій ефект.
– І що ж тепер, сидіти, склавши руки?
– Не склавши руки, – твердо поставив наголос Смирнов, – а активно обороняючись, планово відступаючи і завдаючи противнику максимальної шкоди, а також відтягуючи на себе якнайбільше його сил. Підготуйте відповідний план дій.
– Слухаюсь, – відрапортував начальник штабу.