Наступ захлинувся

Наступ захлинувся

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

28 вересня 1941 року. Театр бойових дій під Мелітополем.

Введення у бій резервів дозволило надати нового імпульсу наступу 18-ої армії. І хоча без танків просування здійснювалося не настільки швидко, як цього б хотілося, вже вимальовувалася реальна перспектива з’єднання з частинами 9-ої армії в найближчому майбутньому. За первісним задумом командування, це мало спричинити оточення досить великого угруповання противника. Однак у середині дня атакуючі дії натрапили на завзятий опір ворога.

– Що там відбувається біля Піскошеного: може мені хтось сказати!? – поставив по телефону категоричне запитання генерал-лейтенант Смирнов, перебуваючи на одному зі спостережних пунктів. – Б’є німчура по нас, ніби у них відкрилося друге дихання.

– Один із полонених розповів, що в тому районі знаходився на марші 49-й гірський корпус німців, – відрапортував начальник штабу, – мабуть це вони.

– Але ж Ви казали, що ці браві вояки пішли до Криму, – здивувався командарм.

– Мабуть, не дійшли: становище для противника склалося критичне. Ось Манштейн і вирішив, що тут, у степу, скелелази потрібніші.

– Це погано, – констатував Смирнов. – Боюся, що дещо подібне трапилося й у смузі дій 9-ої армії. Так що замкнути кільце наявними силами тепер нам навряд чи вдасться.

– Думаю, Ви маєте рацію, – погодився Колпакчі, – хоча з іншого боку, ці дивізії противнику довелося зняти з кримського напрямку.

– Це точно... Кримському угрупованню ми допомогли. Не так кардинально, як це задумувалося спочатку, але допомогли, – вголос розмірковував командарм. – На жаль, тут і зараз нам від цього не легше.

– Як будемо діяти?

Останні слова генерал-майор сказав майже по-солдафонськи, ніби наголошуючи на тому, що, як старший за посадою, саме командарм повинен дати відповідні вказівки.

– Кидатися грудьми на амбразуру не станемо, – відповів Андрій Кирилович, – спробуйте знайти якийсь обхідний тактичний маневр.

Командир армії трохи помовчав, слухаючи в трубці важке дихання начштабу, а потім із розстановкою сказав:

– І запросіть у штабі фронту дозвіл на ар’єргардні бої з відходом основних сил до вихідних оборонних позицій: на мою думку, це зараз найраціональніший варіант. Можливо, по дорозі доб’ємо вже порядком виснажених румун...

– Але ж була директива продовжувати наступ, запротестував Колпакчі.

– Ось ми й продовжуємо. Проте ситуація змінюється. І нам слід прогнозувати її на кілька кроків наперед... Зрозуміло, що про наш прогноз треба заздалегідь повідомляти керівництво, готуючи його до ймовірного розвитку подій, – Смирнов усміхнувся, а потім жартівливим тоном тихенько додав: – Ви ж самі відзначали не надто оперативне прийняття рішень командуванням.