Петя та Шурочка відзначають Великдень

Петя та Шурочка відзначають Великдень

(розділ із біографічного роману «Камінь», автор – Володимир Шабля).

1926 рік, травень. Томаківка.

Початок другого дня Великодніх свят було присвячено спілкуванню родичів. Спочатку Данило Шабля повів своїх домочадців у гості до брата Дмитра, потім обидві сім’ї заявилися до другого брата Івана, а в обід усі разом зібралися у Данила. Зустрічаючись, і дорослі, і діти христосувалися: знову і знову повідомляли один одному про воскресіння Христа, цілувалися, обіймалися і бажали всього найкращого. Сім’ї обмінювалися хрещеними пасками, куличами та яйцями, а закінчувалося все святковими застіллями, розмовами та дитячими іграми.

Трапеза дорослих та ігри дітей були в самому розпалі, коли у дворі загавкав собака. Марія зіскочила зі стільця і визирнула у вікно.

– Петю, Шура прийшла! – повідомила вона синові. – Йди зустрічай гостю!

Хлопець одразу кинув гру і метнувся до дверей.

– Стій! Хоча б одягнися, – ледве втримала його Марія, швидко натягла на плечі кофту й начепила на голову кепку, – та не забудь із Шурою похристосуватись. Ось, почастуй дівчинку освяченою паскою та яєчками, – додала жінка, простягаючи хлопцеві пакет.

– Добре, – на ходу кинув хлопець і вибіг з дому.

– Хто там? – спитав Данило у дружини.

– Наречена Петіна прийшла – Шура Кудінова, – поблажливо посміхаючись і обводячи щасливим поглядом присутніх, відповіла Марія.

– Так поклич її в хату, нехай поїсть і пограється з дітьми, – запропонував господар.

– Ні, це зайве, – запевнила дружина, – хай самі вирішують, що їм робити: у них зараз перше чисте дитяче кохання, і їм компанія не потрібна.

Родичі, що сиділи за столом, посміхнулися, а Іван, сміючись, проспівав куплет із жартівливої української пісеньки:

Фраїр, який фраїр

З малої дитини:

Мав чотири роки,

Мав чотири роки –

Ходив до дівчини!

Підпилі чоловіки схвально загоготали, а дружина Дмитра Меланія тихенько прокоментувала:

– Це дуже добре, що діти дружать: вони навчаться спілкуватися та цінувати один одного; дитяча закоханість із часом пройде, а добрі стосунки та досвід залишаться.

Тим часом Петя вискочив надвір.

– Шуро, Шурочко! Христос Воскрес! – тоненьким голоском промовив він, підходячи до дівчинки.

Хлопчик не знав, які дії слід зробити далі, а тому, невідривно дивлячись на Шурине личко, ніби кружляв біля неї, підходячи то справа, то зліва.

– Воістину Воскрес! – намагаючись виглядати солідно, відповіла дівчинка.

Вона була майже на рік молодша за Петю, але анітрохи не сумнівалася в тому, що треба робити далі. Шура сміливо підійшла до хлопчика і, наслідуючи дії дорослих, стала його цілувати. Той із радістю відгукнувся.

– Мама передала вам гостинець і веліла привітати з Великоднем, – сказала мала, простягаючи кошик з наїдками.

– Дякую, Шурочко; моя мама теж дала вам паску і фарбовані яйця, – відповів Петя і показав зібраний мамою пакет, – давай я піду віднесу твій кошик, а потім ми підемо погуляємо на майданчик?

– Ні, сьогодні всі ходять один до одного в гості, – авторитетно заявила дівчинка. – Я до тебе вже прийшла, тепер пішли до мене. Мама сказала, що хоче почастувати нас обох святковим обідом.

– Добре, Шурочко. Я зараз.

Хлопчик поніс у будинок кошик.

– Мамо, тьотя Таня передала нам гостинець і вітає з Пасхою.

– Спасибі, – подякувала Марія, виклала продукти на стіл і тут же розрізала паску на скибочки. Спробувавши маленький шматочок, що відвалився, вона прицмокнула, а потім, прямуючи до вхідних дверей, додала: – Піду-но я теж привітаю Шурочку зі святом.

– Мамо, мамо, – затараторив хлопець, увиваючись за жінкою, – а можна я сходжу до Шурочки? Тьотя Таня мене запрошує, і вона хоче пригостити нас із Шурою обідом.

– Ну, якщо тьотя Таня запрошує, то, звісно, можна. Та не забудь сказати «Христос Воскрес!» і похристосуватися з тіткою Танею та дядьком Ігорем. Привітаєш їх від нашої родини з Великоднем.

– Ура! – підстрибнув від радості Петя.

– Шурочко! Христос Воскрес! – звернулася, підійшовши до дівчинки, Марія.

– Воістину Воскрес! – відповіла та.

Вони поцілувалися. При цьому жінці довелося добряче зігнутися.

– Всього тобі найкращого. І передавай всій вашій сім’ї вітання з Воскресінням Господнім, – укладаючи пакет і колечко ковбаси в кошик, промовила Марія, – скажеш мамі, що її паска мені дуже сподобалася.

– Передам, – запевнила Шура.

Діти пішли до хвіртки. Петя, як джентльмен, ніс кошик. Він пропустив дівчинку вперед. А вийшовши на дорогу, взяв її за руку.