Сьома частина

Арман сидів у номері готелю, свого готелю. У двері постукали. Арман підняв голову та подивився у бік виходу. Двері  обережно відчинили та на порозі з`явилася жінка. Вона зойкнула, бо в неї полетіло яблуко. Яблуко пролетіло повз та влучило у стіну. Це була Майя. «Ненавиджу! Усіх вас ненавиджу! Усі  ви – хвойди, навіть ті, хто живе немов у порядних родинах», - голосно та зі злістю проказав чоловік. «Чого це ти?! Був важкий день?» Майя обережно   зайшла у кімнату. «В мене не буває легких днів!» - буркнув у відповідь їй Арман. Жінка тихенько, наче кішка підкралася до господар будинку та присіла поруч на  канапу.  Арман повернувся та зі злістю подивився на неї. «А я тобі що зробила?» - Майя образилася. «Краще прибери!» - скомандував їй Арман та знов відвернувся. Майя слухняно встала та пройшла до туалетної кімнати. Принесла звідти щітку та совок. Замела  яблуко, що розлетілося по підлозі та прилипло до стін від сильного удару.

Жінка знов присіла поруч та зробила спробу обійняти коханця. Той, як колючий їжак, не бажав до неї горнутися та надувся ще більше. «Армане, ну я чим завинила?» - тоненьким голосом проказала Майя та протягнула обидві руки щоб обійняти чоловіка. Арман трохи відсів. Але раптом як блискавка повернувся до жінки та ухопив її рукою за обличчя. Тримаючи ї за підборіддя, він нахилив жіноче обличчя так, щоб  вона дивилася йому у вічі, та потім люто проказав: «Чого вона так зі мною обійшлася?!». Майя відкрила рота та не встигла нічого відповісти. Чоловік кинувся на неї з поцілунком. Арман повалив жінку на канапу, а потім вони, цілуючись та сплітаючись  тілами,повалилися на підлогу. Після довгого поцілунку жінка піднесла губи до самого вуха Армана та тихо проказала: «Правильно, що вона  так тобою зробила! Як би я могла, сама би тебе вбила та втекла. Але не можу. Ти – наче мій наркотик!». Арман подивився у вічі Майі, його й так темні очі наче почорніли, зіниці звузилися. Він вхопив жінку за горло та так стиснув на шиї пальці. Що почувся легенький хруст. Жінка перелякалася та почала хапати ротом повітря. «Ненавиджу! Усіх вас ненавиджу!» - з ненавистю прошепотів у відповідь Арман та розтиснув пальці.

Через годину жінка стояла у душі та змивала з себе залишки крові. Вона здригалася від болю, коли гаряча вода потрапляла на синці та величезні подряпини. «Покидьок! Вонючий покидьок!» - бубоніла вона собі під ніс та обережно намилювала себе  гелем для душу. Завернувшись у великий білий рушник, вона вийшла з ванної кімнати та тихою ходою кішки пройшла повз велике ліжко, на якому наче дрімав чоловік. Вона обережними рухами попідіймала з підлоги свій одяг та брюки Армана. Намацав  там у кишені гаманець, витягнула звідти чималу пачку грошей. А потім також тихо вислизнула у коридор. Там одягнулася та покинула номер, обережно зачинив за собою двері.

Арман прокинувся серед ночі, в номері  було тихо та темно. Він зліз з ліжка та, намацавши вмикач, натиснув його. Стало світло. Арман став посередині кімнати та роздивився той безлад, який вони вчинили разом з Майею.  Нахилившись, підняв свої брюки та відчув їхню легкість без гаманця у кишені. Роздивившись по сторонах, побачив гаманець на підлозі. Відкривши. З`ясував, що той напівпорожній. «Сука!» - вилаявся чоловік. Арман підійшов до міні0бару та відкрив його, роздивлявся десь з хвилину його  вміст, а потім узяв маленьку пляшечку  з напоєм брунатного кольору. Знайшовши склянку, налив собі Віскі.  Зі склянкою у руці він сів на  розкуйовджене ліжко. Випив та відчув, як пекуча рідина спускається у напрямку шлунку. Чоловік загарчав, немов від насолоди.

Наступного дня Арман повернувся у Київ літаком, а ще через день відвідав свого тестя.  Коли двері відчинилися Арман з порогу  шокував тещу дивною пропозицією. «Якщо, скажете мені, де ваша Хвойда – Каміла, я залишу вашу родину у спокої! А як ні, то не чувайтеся! Від ваших готелів нічого не залишиться. Я так подбаю про ваш бізнес, що   будете проклинати той час, коли прохали в мене позику!. Ірина стояла у шоці та кліпала очима. Вона не могла зрозуміти, каже той правду, чи блефує.  Ірина позадкувала від зятя та втулилася у чоловіка. Який вийшов з кімнати, коли почув погрози. «Чого ти тут погрожуєш?!, - нагримав Арслан на зятя, - Це ми маємо тебе питати, куди поділася наша дитина?! Що ти за чоловік такий, що від тебе вже другий раз тікає дружина?! Що т їй зробив?! Чи думаєш, що вона сирота та її ніхто не захистить. Якщо Каміла не знайдеться найближчим часом, я сам здам тебе в поліцію!». Зять та тесть зараз стояли один проти одного. Здавалося. Що зараз з їхніх очей полетять блискавки. Так вони дивилися один на одного. Першим видихнув Арман. «Так. Вибачайте! Я сам не свій, коли думаю, що утнула Каміла та чого вона так зі мною  вчинила?!» - прийшов до тями перший чоловік. Ірина виглянула вже з кімнати та не виходила у передпокої. Вона боялася, що викажи себе перед чоловіками та тайна Каміли розкриється. Тому сіла на диван та покликавши до себе молодших доньок, що гралися на підлозі, вона почала обіймати тих та розпитувати трохи тремтячим голосом про школу чи ще якісь їхні справи. Доньки посідали з обох сторін та обхопили мати рученятами, почали розповідати на перебій щось своє Арман трохи поспілкувався ще з тестем у коридорі та пішов геть.

А Ірина залилася слізьми та голосно заридала. Арслан кинувся до жінки та почав обіймати її, потихеньку цілувати у скроні. Він й гадки не мав, що їй так важко та боляче тримати в собі ту таємницю.

Арман  повернувся за кермо, але повертатися у порожній будинок йому не бажалося. «Чи повертатися знов на будівництво у Дніпро?» - міркував чоловік, сидячи у автівці. Слова Арслана чіпали його за живе та ображали. Він барабанив по керму та дивився кудись прямо, але наче нічого не бачив перед собою. «Требо було самому все дізнатися про її втечу. Чому я нікого не відрядив на її пошуки? Чим думав? А зараз, от де її шукати? Хто зараз згадає її в тому торгівельному центрі?!» - міркував чоловік напівголосно. Коли він дістався свого порожнього маєтку, то зібрав таку собі нараду з вірних охоронців. Розповів чоловікам свій план пошуку юної дружини та  поділив пошукову групу на групки, яким дав особисте завдання. Наступного дня пошукова група роз`їхалася по місту, хто куди.