Арман на ніч повернувся до готелю. Зайшов тихо у свій номер. День видався важкий, Армана викликали в прокуратуру, на будівництво приїжджала комісія, яка намагалася вияснити причини загибелі людини. Чоловік був знервованим. Він зайшов у кімнату та почув, як у його ванні співає Майя. Арман скинув на підлогу верхній одяг та буквально увірвався у ванну кімнату. Майя плавала у величезній ванні та була вся вкрита пишною запашною піною. Вона виставила з ванни на кольорову стінку одну ногу та дивувалася своїм яскравим педикюром й співала щось тужливе. Чоловік став перед жінкою, розстібнув сорочку та миттю скинув брюки до самої підлоги. Майя замовкла та витріщилася на Армана. «Давай! Чого витріщилася? Чи забула, навіщо ти тут?!» - нагрубив їй чоловік. Жінка сіла обличчям до чоловічого тіла та почала цілувати живіт.
Лежачі в ліжку, Арман потягнувся до молільника: «Мою машину, будь ласка. Так, і водія. Негайно!» - прогримів він у слухавку. Майя горнулася поруч. Вона здивувалася та поглянула на Армана:
Жінка скинула з себе шовкову ковдру та встала з ліжка. Вона повернулася та подивилася на чоловіка з ненавистю. «Ти - покруч! Ти – покидьок! Ти - наймерзенніша людина на світі!» - проказала Майя, одягаючи на себе светр. Арман гучно засміявся. «В тебе є квартира, там й ночуй!» - відповів він їй на останок. Майя натягла панчохи, теплу плетену спідницю та вийшла зі спальні. Арман почув, як вона копирсається в коридорі та як бахкає дверима. «Нікого не хочу поруч, тільки Камілу», - проказав сам собі. Та вирішив, що завтра вилітає у Київ, не дивлячись на відкриту справу в прокуратурі.
Каміла блукала садом, роздивлялася, як садівник вміло підстригав кущі малини. В далечині побачила, як гучно відкриваються ворота та на територію заїжджає чорний позашляховик. «Це Арман», - проказала вона сама собі та пішла на зустріч автівці. Каміла дійшла до кінця саду та підійшла до дороги. Машина зупинилася поруч із нею. З автівки вийшов її чоловік. А машина рушила у бік гаражів. Арман підійшов до дружини. Його очі дивилися на неї наче вивчали її. «Скучила за мною?» - запитав він з інтонацією зухвалості та іронії водночас. Каміла прищулилася та нічого не відповіла. Арман нахилився поцілувати її, але вона зробила крок назад. Чоловік здивувався. Його очі звузилися, а рот трохи відкрився. Арман нахилив голову у бік та подивився на Каму якось зверхньо, наче побачив її перший раз. Пішли у будинок повільною ходою, поруч один з одним Арман хотів взяти руку дружини, але чомусь так й не наважився цього зробити. Кама зробила вигляд, що не помітила його рухів в її бік. Мовчки дійшли до будинку, мовчки зайшли всередину. Вже в холі чоловік провів двома руками по своєму волоссю спереду назад та повідомив, що зголоднів. Каміла посміхнулася самими кутиками губ та сказала, що вечеря майже готова. Вона пішла сходами на кухню. А він, трохи затримавшись внизу, розглядаючи себе в велике дзеркало у холі, роздивлявся та потім побіг за нею на другий поверх. Арман зайшов на кухню. Не переодягнений. Як був в діловому одязі, так й сів за стіл. Каміла доставала з мікрохвильовки форму для запікання з якоюсь стравою. Двома руками поставила її перед чоловіком та проказала: «Вчора робила картопляний пиріг. Тобі налити до нього томатного соку?» Арман, не піднімаючи до неї голови та киваючи нею, погодився. Каміла повернулася до холодильника та дістала з нього велику червону коробку з соком. Наливши у довгу склянку, подала чоловіку. «А ти?» - раптом запитав він її, жуючи пиріг-запіканку. «Я щось не голодна», - тихо відповіла дружина. «Я так не хочу!, - нарешті відірвався від їжі чоловік, - Сідай зі мною! Можеш не їсти. Але сиди поруч!». Каміла присіла напроти та подивилася йому в обличчя. Арман відвів очі. Чомусь її погляд налякав його.
Повечеряли. Каміла кинулася до мийки помити посуд. Арман встав позаду неї та почав гратися її довгим чорним волоссям. «Як я скучив за ним та за твоїм тілом. Таким молодим та звабливим», - шепотів чоловік та торкався носом жіночої потилиці, вдихаючи аромат її волосся. «Отакої. Скучив, значить, за моїм тілом! От гад!» - пробігла перша думка. Арман притиснув
Камілу щільніше до себе та потягнув носом повітря. Вона завмерла. Але раптом до кухні увірвався один з охоронців. Він пильно глянув на господаря та тихо проказав: «Привезли!», та відразу вилетів з кухні. Арман миттю відштовхнувся від дівчини та побіг за ним. «Що привезли? Може це якийсь сюрприз для мене?» - прийшла друга думка. Каміла поклала посуд на його законне місце та вийшла з кухні. Почула, як у низу бахкають дверима. Вона обережно спустилася на перший поверх. Внизу нікого не було. Накинувши куртку, як була у капцях, побігла слід за чоловіками. Бігла скоріше на голос. Минувши сад, минувши теплиці, опинилася там, де з одного боку були гаражі, а з іншого вольєри для собак охорони. Собаки голосно гавкали та ричали. Але крізь їхній гавкіт було чутно, як хтось несамовито кричить. Дівчина прислухалася. Та почула стогін - чоловічий стогін. «Що тут відбувається?» - прийшла третя думка, яка вже лякала, ніж викликала цікавість. Вона тихенько підкралася до гаражів та почула голос Армана: