Суниці

Того дня Калина з подружками пішла по суниці ще на світанку. Ліс стояв теплий, напоєний сонцем і запахом трави, і дівчатка сміялися голосно, весело, дзвінко, ніби струмочки. Калина бігла попереду, з кошиком у руках, раз у раз зупиняючись, щоб нахилитися до землі й перевірити, чи не почервоніла ягода під листям.
Вона любила ці походи. Тут не було материних зауважень, не було хатніх справ, не було поглядів дорослих. Тут вони були просто дітьми, босими, розпатланими, вільними.
Коли вони вже вийшли за село, дорогою до лісу, сміх раптом стих. Попереду, на узбіччі, стояла ватага парубків. Дорослі. Високі, засмаглі, в полотняних сорочках, що пахли потом і свіжим сіном. Вони щось обговорювали, жартували, і їхні голоси звучали інакше, нижче, впевненіше.
Малі дівчатка збилися докупи, ніби їх хтось непомітно зібрав докупи одним рухом. Хтось хихикнув, хтось поправив стрічку, хтось раптом згадав, що треба дивитися під ноги.
Калина зупинилася. Серед парубків був Платон.
Вона знала його здалеку. У селі його знали всі. Він славився веселою, працьовитою вдачею, з тих, що не цураються роботи й уміють пожартувати так, що сміються навіть старі. А серед дівок своїми очима. Синіми, як безхмарне небо. Про них говорили пошепки, ніби боялися, що очі можуть почути.
Платон стояв трохи осторонь, сперся плечем на тин і слухав, як говорять інші. Усміхався. Не голосно, не напоказ. Просто був.
Калина ще не ходила ввечері в село. Не була на вечорницях. Для неї ці парубки були з іншого світу, дорослого, далекого, недосяжного. А Платон серед них здавався ще далі. Ніби не просто старший, ніби вже належав іншому життю, куди їй ще рано. Він глянув у бік дівчаток. Не затримав погляду, просто ковзнув очима, підморгнув. Але Калина цей погляд упіймала. І зупинилася, щось у ній тихо клацнуло. Вона не подумала нічого. Не злякалася. 
Коли дівчатка пройшли повз, парубки засміялися, ніби жартома. Дівчатка пішли далі. Хтось шепнув щось жартівливе, хтось обернувся. Калина йшла мовчки, міцно тримаючи глечик і чомусь думала про сині очі того парубка. Хоча він старший, набагато. Але вона ще по дитячому раділа, що Платон підморгнув їй.  І тепер навіть дорога назад буде іншою.
Суниці були солодкі. Літо тепле і щедре. День був звичайний. Теплий, червневий літній день.